Мій приятель Микола викладає студентам комерційних технічних вузів Сходу України гуманітарні дисципліни. Його, молодого фахівця, наче Олександра Матросова, часто кидають на амбразуру. Тобто дають вести семінари в найбезнадійніших групах.
Йде іспит з історії української культури у групі машинобудівників. Витягли білети, сидять і строчать відповіді зі шпаргалок. Найсміливіший виходить відповідати першим на питання "Історія заснування Києво-Могилянської академії":
— Киево-Могилянская академия была основана в результате слияния Братской школы и Киево-Печерской лавки...
— Києво-Печерської чого?! — запитує спантеличений Микола.
— Ну, лавки.. — відповідає студент. — Киево-Печерского магазина... Сети магазинов и частных лавок.
Складають іспит із філософії. Одному інженерові-бурильнику попалося питання про головні принципи вчення Конфуція.
Студенти строчать відповіді зі шпаргалок
— Основной принцип философии Конфуция состоит в том, что человек по своей природе — бобр...
— Тобто як це — бобр? — Коля впадає у відчай. Але студент, хоч і недогледів у шпаргалці, пояснює:
— Дело в том, что Конфуций сравнивал человеческое общество и способ его организации с жизнью бобров. Человек, как и бобёр, по Конфуцию, трудолюбивое, дружное и доброе создание.
— Ось-ось, — ухопився за рятівну соломинку Микола, — вірно. Конфуцій уважав, що людина за своєю природою є доброю.
— Да, как бобёр, — і далі намагається відстояти свою концепцію студент.
— А звідки ви взяли, що бобри — добрі? — ставить провокативне питання Микола.
— Да разве ж это я придумал? Это все Конфуций?
Микола ставить студентові "добре" за принциповість. Попереду в нього ще 25 конфуціїв. Добрих, наче бобри.
1 
1
Коментарі
4