Ексклюзиви
Середа, 02 червня 2010 18:42
Андрій Бондар
Андрій Бондар
Андрій Бондар

Одне пиво

 

Коли мені важко, я згадую одну легенду, бозна-ким мені розказану.

Спекотного серпня 1968 року до Праги ввійшли радянські війська. Горді й незламні пражани наїжачилися по своїх пивбарах і тихо ненавидять окупантів. І ось до одного такого закладу наважується зайти радянський солдат. Хлопчина в танкістському шоломі заходить у принишклий, але наелектризований бар. Підходить до барної стійки і каже: "Одно пиво, пожалуйста". Бармен без звуку наливає кухоль пива і ставить його перед танкістом. Той випиває одним махом, дякує кивком голови і прямує до виходу. За всім цим спостерігають нервові пражани, аж раптом одному з них уривається терпець і він вирішує героїчним зойком увійти до історії:

— Да здравствует свободная Чехословакия! — кричить він мовою окупанта і на кілька секунд у барі западає ще більш нервова тиша.

Да здравствует свободная Чехословакия!

Молодий танкіст зупиняється, обводить поглядом залу, яка вже готова і в Сибір за свою свободу, і на розстріл, знімає шолом і англійською, сильно розтягуючи голосні звуки, промовляє:

— Хай живе вільна Естонія!

Я завжди уявляв, наскільки сильне полегшення мали відчути ці чеські пиворізи. Уявляв білоголового естонського хлопця, якого невідомо навіщо погнали наводити лад у чужу країну. І думав, що на його місці міг би опинитися українець, який так само гордо сказав би цим людям, наприклад, "Слава Україні!" Однак чомусь в естонця віриться більше. Навіть тому, що сьогодні естонець із чехом живуть в одному просторі, в який уже ніколи не прийде непроханий танкіст. А українець хіба що здатен зіграти роль чеха зразка 1968 року. Найгірше, однак, що в українському пивбарі може опинитися чужий танкіст, якого навіть ніхто не помітить.

Зараз ви читаєте новину «Одне пиво». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

12

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода