Я досі не можу пояснити собі деякі очевидні речі. От чому, наприклад, до супермаркету заборонено заходити з купленими в інших магазинах продуктами. Навіщо ж тоді ці рамки на виході? Адже куплений деінде ананас у принципі не мусив би пищати в іншому магазині.
За правилами все своє добро треба залишати у спеціальних шафках. А в деяких магазинах ще й треба залишати в монетоприймачі 50 копійок. Однак найдивнішим в усіх цих чудових камерах схову є попередження: "Адміністрація супермаркету відповідальності за збереження речей у камері схову не несе". А хто ж тоді несе?
З останнім можна ще якось змиритись і привчити себе не ходити в чужий супермаркет зі своїм товаром. А от як, наприклад, бути з вічною моральною проблемою, коли в поїзді старші пані просять поступитися твоєю законною нижньою полицею? Чому в цій країні ще не вигадали вагони для літніх жінок, де були б тільки нижні полиці? Щоб я не мусив шарітися, ховати очі і відмовляти їм, пояснюючи:
"Джульєтік" — це чоловік чи жінка?
— Я розумію, що у вас нога. Але зрозумійте й ви мене: я спеціально беру квиток з нижньою полицею заздалегідь, бо в поїзді я можу спати тільки внизу. В іншому разі — безсоння, і щонайменше два наступні дні я ходитиму сонний і не зможу виконувати свою роботу?
Кілька днів тому в мене енний раз повторилася ця історія. 60-річна жінка везла до Києва відро подільських вишень. І в неї — аякже! — була зламана нога. А коли вже я був за півкроку, щоб поступитися, зиркнув на вишні і зрозумів: людина, здатна нарвати відро вишень, спокійно може раз залізти на верхню полицю і раз злізти. Так, зрештою, і сталося. Трохи розчарована, вона попросила в мене мобільний і кілька хвилин розмовляла з якимось "Джульєтіком". І це була помірна плата за мій спокійний сон.
Цікаво, "Джульєтік" — це чоловік чи жінка? Бо ж не кіт!
2 
1
Коментарі
1