Один чоловік колись сказав, що для людини важливо лише те, чого вона не здійснила. Мовляв, від життя залишається тільки те, чим воно не було. А значить, дуже важливо заздалегідь знати принципово важливу річ: воно — суцільна поразка, бо завжди могло бути кращим. І ти точно знаєш: якщо воно комусь і вдалося краще — тільки не тобі.

Коли мені в дитинстві казали фразу: "Ти не вмієш програвати", — я страшенно сердився, геть не розуміючи її сенсу. Згодом прийшло розуміння: всі й постійно вигравати не можуть. Бо коли один виграє, другий неодмінно мусить програти. Тому ставитися до життя треба як до футболу, сприймаючи його або як груповий турнір, або як плей-офф.

Перший спосіб дозволяє тобі, крім поразки й перемоги, нічию, яка йде тобі в залік у вигляді одного пункту. Ти можеш входити до трійки лідерів, бути міцним середнячком або боротися за виживання у групі вильоту. У другому теж можна грати внічию, але вона мусить бути результативною й обов"язково на чужому полі. У житті чуже поле може бути або картопляним, або мінним. Але здебільшого воно таки твоє — футбольне.

Я грав до першої крові або до напівпритомного стану

У дитинстві я серйозно займався футболом. Але за довгі роки тренувань жодного разу не зіграв на якісному газоні. Я грав на бетонних плитах і асфальті, в бур"янах і на ґрунті, у снігових заметах і багнюці, на піску та гранітній мотобольній крихті. Я грав два тайми по 45 хв., але здебільшого без обмеження часу — до першої крові або до напівпритомного стану, коли біліє навколо губів. Я завжди любив грати індивідуально і досі думаю, що не зробив футбольної кар"єри саме через невміння грати в пас. Я не вмів програвати тоді, бо грав завжди один, за себе. Сьогодні я із радістю зіграв би, але немає з ким. Немає ні команди, ні м"яча. Але є скопана земля під хатою і три пачки насіння добірної футбольної трави, на якій гратимуть інші футболісти.

×