Ні, я не заздрю президентові Російської Федерації. От захочеш, приміром, поцілувати маленького хлопчика в живіт, і відразу весь світ заходиться обсмоктувати твій вчинок.

Надто іронічні стверджують, що інакше, ніж проявом, перепрошую, педофілії, це назвати не можна. Симпатики президента вважають це звичайною батьківською ніжністю, яка тільки робить честь державному мужу. Натомість нейтральна більшість, ніяковіючи, не знаходить відповіді. Сам Путін незаплановану зустріч із Нікітою Конкіним пояснює так: "он мне показался самостоятельным", "похожим на "маленького котенка", якого "просто захотелось потискать"?

Зрештою, якщо цій людині можна "мочити в сортирі", то хто їй заборонить поцілувати маленьке кошенятко, тобто хлопченятко?

Що спільного в Путіна з Майклом Джексоном?

А як би відреагував ти, якби був батьком Нікіти Конкіна? — запитав я себе. І, не знаходячи відповіді, подякував долі, що не живу в Москві. Що не живу в Росії. Що в нас тут інший президент, у якого свої бджоли в голові, але який — ох, як я в це вірю! — не стане цілувати в живіт маленьких хлопчиків, якщо вони, звісно, не його власні діти. Наш любить цілуватися і робить це щиро й багато. Скупий на емоції Путін цілується рідко, але страшно. Не здивуюсь, якщо незабаром з"явиться анекдот: "Що спільного в Путіна з Майклом Джексоном?".

Жахає інше: з якою швидкістю цей вчинок російського президента почав обростати міфами. Тут вам і обраність хлопчика, і духовний зв"язок, і разюча схожість. Ідеологічна машина здатна виправдати будь-які імпульсивні дії державного лідера.

Позначеного вельможним поцілунком Нікіту чекає цікаве життя. Карколомні стартові можливості він уже отримав. Тепер його бабусі залишається молитися, щоб Путін правив вічно.

×