Кілька днів тому бачив у метро одного чоловіка. Трохи старший за мене. Десь під 45. На ліктьовому згині з внутрішнього боку, де сходяться кровоносні вени, на обох руках у нього були тату. Ні, не рисунки, як то найчастіше буває в молодших людей для краси, а написи. І кожен повідомляв щось важливе. Написані старанним шкільним почерком, вони були ідеальним втіленням старої, як світ, рими "кров-любов". Втіленням — і реалізацією, і буквальною присутністю на тілі. З кров'ю все було зрозуміло. Виразний напис свідчив: "Крови нет. Всю выпили менты". І не те, щоб він виглядав якось по-кримінальному. Ні, досить пристойний чоловік, якого ніяк не запідозриш у антисоціальній поведінці. Ну, і якщо навіть сидів, то хіба це новина? У нас не сидів тільки ледачий. А от із любов'ю все було значно складніше. Напис був нечіткий, ніби його роками безуспішно намагалися витравити. Крім того, мій піддослідний постійно нервово смикав рукою, не дозволяючи зосередитись на своїх підшкірних таємницях. Немовби опустіле серце, де колись жила, мабуть, його любов, віддавало автоматичні команди лівій руці. А голова про їхні стосунки навіть не підозрювала. Початок напису, звісно ж, цілком римувався з першою фразою: "Любви нет." А далі неможливо було нічого розібрати.
Крови нет. Всю выпили менты
Що там було і чому так старанно затиралося? Де поділась його любов? Хто її забрав? Підозрюю, там щось було про "женщин", які не виправдали його сподівань — зраджували, не любили, вдавали, фальшували, симулювали, виймали душу. Однак у певний момент він зустрів своє кохання і заперечив цей напис практикою, тому й намагався його затерти. Я подумав, що відповідно до стосунків із жінками, у ньому боролися два бажання — витравити напис або, навпаки, його підкреслити. І так без кінця. А з другого боку, ніхто не може гарантувати, що напис не був такий: "Любви нет. Всю украли менты". Хоча це було б явним перебором.
3 
1
Коментарі
12