Ексклюзиви
Понеділок, 27 лютого 2006 18:56
Андрій Бондар
Андрій Бондар
Андрій Бондар

Хохляча нирка

 

Раз на три тижні я ходжу на подільський Житній ринок купити корм для свого кота. Він у мене вже немолодий, тому про нього можна сказати "істота з усталеними звичками й уподобаннями". Отже, мій кіт харчується сирою телячою ниркою й інших кормів практично не визнає.

Уже дев"ять років я входжу до невидимої базарної ниркової мафії. Мене впізнають продавці і ніколи не пропонують вирізку, селезінку чи свинячі вуха. Вони знають, за чим я прийшов. Ниркові мафіозі, як правило, не задовольняються малими порціями. Суть гри полягає в тому, щоб за короткий термін скупити на базарі всю нирку. І якщо ти досвідчений купець, то звільняєш від неї м"ясні ряди приблизно за 10–12 хвилин. "Усе й одразу" — ось життєве кредо ниркового мафіозі.

Кілограм товару коштує 12 гривень, і ніхто ніколи навіть не думає торгуватися. Адже ми працюємо на швидкість.

Останнього разу я купив шість кіло котячого корму. Це був солідний результат. Хоч і не рекорд — бувало й більше. Але спортивний азарт спонукав мене йти далі. Я не втримався, побачивши на одному з віддалених прилавків з бараниною, куди зазвичай не ступає моя нога, хлопця. Він, серед інших телячих частин, продавав нирку. На око там було два кіло. Стандартний діалог:

Уже дев"ять років я входжу до базарної ниркової мафії

— Почому нирка?

— Двенадцать рублей.

— Зважте всю.

Важить, складає в маленький пакетик.

— А скільки у вас коштує оцей більший пакет? Я куплю.

— Ничего не стоит. Это только хохлы пакеты продают.

Людина робила мені шляхетну послугу і водночас ображала мою національну гідність. Поруч стояли "братья-хохли" і також продавали своє м"ясо. І посміхались. Я не знав, що йому відповісти. Я досі не знаю, що йому відповісти?

Зараз ви читаєте новину «Хохляча нирка». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода