Я цілком припускаю, що деяким чоловікам можуть подобатися старші бородаті жінки. Також абсолютно природною виглядає любов цих жінок до юнаків без ознак оволосіння на їхніх підборіддях. У психології це називається компенсацією.
Однак у кожному елементі подружньої пари містяться суперечності, які з плином часу стираються. Відтак або в молодика починає рости борода, або жінчині гормони повертаються до стану інфантильного безборіддя. Якщо ж їхнє об"єднання в "одну сатану" не відбувається на рівні зовнішності, то характери гармонізуються точно. Тому вони до скону просто приречені приносити одне одному нехитре садо-мазохістське щастя.
Можливо, таке цинічне обґрунтування заперечує тезу про владу любові над віком, але любов мене аніскілечки не обходить. Мене цікавить волосся — його ріст, густота, довжина. Цікавить моє волосся, яке з наближенням тридцятки почало стрімко рідшати, повністю оголюючи надбрівні дуги. Точнісінько як у Степана Бандери в канонічному зображенні. І мене цей стан різко не задовольняє.
Я зроблю з голови бубон
Я не хочу бути лисіючим окулярником і зовсім не розумію чоловіків, які у свої 45–60 літ намагаються зберігати жалюгідні залишки волоссячка над вухами. Адже лисина — це набагато чесніше. Зрештою, як і чудове густе волосся, яке чомусь в одних людей росте кепсько, а в інших густюще навіть на смертному ложі. Зависання між волоссям і лисиною приречене на болісні компроміси з неодмінною параноєю і пошуком панацеї у вигляді чудодійних ампул, крові немовлят і цибулевого соку. Це не мій шлях.
Тому, коли ознаки облисіння набудуть чітких і незворотних форм, я не вагаючись зроблю з голови бубон. Саме з нестримної любові до волосся — м"якого, шовковистого, густого. Волосся, яке приходить голомозим у снах про молодість.
1 
1
Коментарі
6