Страшенно не подобається, коли деякі українці, аби продемонструвати свою вищість над росіянами, вдаються до заборонених прийомів. Наприклад, порівнюють бандуру з балалайкою і, хитро примруживши око, запитують:

— Ну, і скільки балалайка має струн?

Ти відповідаєш, бо точно знаєш, що три — не більше й не менше.

— А бандура скільки має?

Ти не відповідаєш, хоч мав би знати це, як "Отче наш". Але переконаний, що їх набагато, у кілька разів більше, ніж у балалайки.

Так само порівнюються щі з борщем. "Що там у щах? Капуста і вода. А в борщі…". Так само кажуть, що коли в Україні все квітнуло, по Москві ще ведмеді бігали. Не пасуть задніх і росіяни: "У нас — Достоєвський, Толстой, Чехов, а у вас хто? У нас душа широка, як поле, а у вас — із копієчку".

У деяких випадках краще мати три струни

Річ у тім, що той, хто порівнює, не замислюється над тим, що, може, воно в деяких випадках і краще мати лише три струни. Так можна безпосередніше проявити свій душевний дар. До того ж, копійчана душа має окреслені межі. Із неї можна в разі потреби спитати. Тоді як із широкою душею завжди проблеми: зарубає бабку сокирою, а потім увесь вік гріхи спокутує.

Порівнюючи, люди роблять вигляд, ніби вони, сучасні, якось причетні до історії. Це вони вигадали рецепт борщу, змайстрували першу бандуру, написали "Дядю Ваню", підкорили Сибір, полетіли в космос. Це вони точно знають, хто розіп"яв Христа. Це вони переконані, що мацу замішують на крові немовлят. Це їм здається, що африканські студенти займають їхні робочі місця. Вони знають усе заздалегідь і праві за визначенням. Їм належить усе, хоч вони для цього й пальцем не поворухнули.

Якщо раптом вас запитають, скільки струн має бандура, запитайте у відповідь: "Яка саме — діатонічна, напівхроматична чи хроматична?". І запам"ятайте, що балалайка — це питоме українське слово.

×