Колись читав про цікавий звичай в одному африканському племені, де панує матріархат. Під час народження дитини чоловіка кладуть поруч із породіллю, і в процесі народження він імітує пологи. Нібито завдяки цьому фокусу, коли батько відтворює всі жести, міміку та крики своєї половини, жінка в цей час спокійно собі лежить на спині, народжуючи без жодних страждань. Так у суспільстві, де головують жінки, символічно долається головна помилка природи, що якимось незбагненним чином залишила за ними болісну функцію народження.
У нашій частині світу, кажуть, ще донедавна було щось схоже. Батька новонародженого частували перловою кашею з гірчицею, перцем, хріном, сіллю та оцтом, щоб він теж помучився. У цих милих допотопних звичаях вчуваються часи, коли сексу ще не було, а любов супроводжувала справу, в якій відповідальність ділили порівну.
Всім навколо стає смішно, крім мене
Нещодавно я зловив себе на тому, що коли вживаю фразу "ми народжували Варвару", усім навколо стає смішно, крім мене. Я кажу це автоматично, а потім виправляюся, ніби порушую якусь норму. Хоч ніде правди діти, ми її таки народжували разом.
Усе почалося серед ночі. Пологовий будинок розташований на відстані сотні кілометрів. Під акомпанемент дощу й туману ми просувалися до Житомира. Ніби самі народжувалися до чогось нового. За 30 кілометрів до пункту призначення в нас відійшли води і закінчувався бензин. Я не знав, як проїхати і зателефонував до друга, що якимось дивом не спав. Він вибіг на трасу й показав дорогу.
Але лише в пологовій залі я зрозумів, для чого я тут. Кожна людина має якщо не пережити пологи, то принаймні їх побачити. Софія народжувала, а я повторював їй команди акушерок, із нею тримаючи дихання, розслаблюючись або напружуючись. Так прекрасна стать стала сильною, а сильна усвідомила свою слабкість. А разом вони все одразу ж забули. Ніби так і треба.
3 
1
Коментарі
16