Людські стосунки — сфера надзвичайно ритуалізована. Вступаючи з іншими особами в контакт, слід знати не лише елементарні принципи поведінки, а й певні звичаї. А надто коли йдеться про Україну.
Тут водій рейсового автобуса може образитися, як мала дитина, на квиток, куплений тобою в касі автовокзалу. Традиція платити живі гроші водієві входить у конфлікт із правилом. Де ж іще купувати квитки, як не в касі? Але наступного разу ти обов'язково віддаси гроші водієві, бо не можеш піти проти свого народу.
Утім значно небезпечніше потрапити в чужий ритуал у ролі "лоха". Двоє хлопців-заправників на трасі Київ–Житомир поставили на конвеєр один фокус. Товстун і худорлявий досконало вивчили психологію водіїв. Майже кожного, хто приїздить до них долити в баки бензину, вони зустрічають стандартною фразою:
— У вас праве колесо спущене.
На мене вони також закинули свою вудку, бо машина з літерою "У" на лобовому склі точно несла в собі лоха.
У вас праве колесо спущене
— І що робити? — запитую я стривожено.
— Зараз підкачаємо, — каже товстун, обіцяючи порятунок.
Я дав за чотири колеса "скільки не жалко", зайшов до каси, а худорлявий взявся за діло, по черзі напомповуючи колеса. Тоді як товстун оглядав "проблемне" колесо.
Коли я вийшов з каси, товстун уже був напоготові з вироком:
— Поки ми накачували колеса, праве переднє спустило. Пробите.
— Що ж робити? — моя тривога досягає апогею, і я вже готовий на все.
Товстун фахово закочує очі, витримує гітлерівську паузу і промовляє:
— З того боку траси є шиномонтаж. Там хлопці зроблять.
У цей момент щось усередині мене впізнало з дитинства знайомі і закочені очі, й паузу, і відпрацьований до досконалості механізм. Я попросив накачати мені "пробите" колесо та рушив далі. Вже цілий місяць те колесо тверде, як камінь, а в душі неспокій. Хлопці на шиномонтажі, мабуть, і досі на мене чекають — ображені, як діти малі.
3 
1
Коментарі
8