Нічліг у поліції

- Не маєте де переночувати? Поїхали, вирішимо! - каже чоловік за кермом поліцейської машини глибоко в грузинських горах, в області Сванетія.

Ми подорожуємо автостопом Грузією вдвох із дружиною вже тиждень. Нас відвозять патрульною машиною до села Бечо. За кермом, виявляється, начальник відділку.

- Скільки ви вже в поліції? - питаю.

У нас поширена думка, що "всіх старих повиганяли й набрали нових".

- 15 років. Але п'ять років тому всіх перевчили, більшість звільнили.

Зараз включу якийсь ваш канал

Відділок посеред села Бечо виглядає, як скрізь тепер у Грузії - ніби відділення банку. Скляні стіни. Усередині ще двоє поліцейських. Кабінет начальника, приймальня, ванна кімната, роздягальня, кімната для відпочинку з двоповерховими ліжками. Жодних зайвих речей, жодних портретів. У приймальні - стіл, стільці, два комп'ютера з інтернетом і телевізор.

- Тут у нас супутникова антена, - каже начальник. - Зараз включу якийсь ваш канал.

Але їхній супутник з наших ловить тільки "Раду" і якийсь спортивний, тож дивимося американські поліцейські хроніки. Начальник бере одного з підлеглих і вони їдуть патрулювати околиці.

Повертається сам. Іде дощ. Ми збираємося поставити намет у дворі, але начальник запрошує переночувати у відділку. Пропонує верхні полиці на двоповерхових ліжках поліцейських.

Прокидаємося вранці. На нижніх полицях лежать двоє поліцейських. На підвіконні - два пістолета й дві фуражки. Тихенько спускаємося, пакуємо речі. Один із них прокидається, відмикає двері. На прощання усміхається і бажає щасливої дороги.

Ділимося враженнями з першим же водієм старенького ЗІЛа, який нас підібрав.

- Та в нас у селі, коли хтось у гостях дуже нап'ється і не може йти, то дзвонить у поліцію і просить, щоб відвезли додому. І вони відвозять.

×