Працював улітку в скаутському центрі в Данії. У відпустку захотів подивитися Швецію. Між автостопом і велосипедом обрав останній. Заплатив 700 данських крон за його оренду. Доїхав до Стокгольма. Коли треба було вертатися, мав у кишені трохи грошей і квиток на літак до Німеччини. Летіти треба було за три дні.
Порахував, потяг мені не по кишені. Довелося сумістити велосипед і автостоп. Але кілька разів тріскали камери. Доки знайшов єдину в окрузі веломайстерню, доки ремонтували, переночував, дістався автостради - вже і літак скоро. На трасі мене проминули з 20 вантажівок. Раптом зупиняється легковик, із нього виходить місцевий африканець.
- Сідай. Я Кеба, - каже.
Змучений, мовчки розбираю байк. Кеба прив'язує його на дах і так їдемо.
Хотів пожити в Китаї, вивчити мову
- Я хотів пожити в Китаї, вивчити мову, - розповідає Кеба. - Та батьки не дозволяли, казали: що там робити африканцеві? А зараз пізно - дружина, діти.
Кеба підвозить до готелю в Нючопінгу. Платить за мій номер зі сніданком 800 крон. Усі попередні ночі я спав у наметі. Ще дає 300 крон кишенькових, прощається і їде. Я розслабляюся. На літак уже не встигаю.
Дорогою до Німеччини допомагали грішми тричі. Просто так - я нікого не просив. Швейцарець, який подорожував на північ Швеції, розпитав про Україну і дав 500 крон. У Мальме підвіз "тамтешній" чеченець, запропонував роботу на два місяці й 500 крон. Потім уже в Данії чоловік дав 150 крон.
- Ти просто перший, кого я сьогодні підвіз, - пояснив.
Власникові велосипеда в Копенгагені я "висів" 800 крон штрафних. Трохи поторгувався з ним. Сказав, шини були погані. Він здався:
- Добре, давай 200.
Спробував уявити таку ситуацію в Україні. Далеко від дому, з пробитими колесами й без грошей. Не спало на думку нічого, крім як подзвонити друзям.
1 
1
Коментарі
16