– Мама Паші, ви нормальна? Звідки в мого Вані італійські цукерки? Каже, до вас бабуся з Італії приїхала. Чого не ізолюєте своєї дитини? – біля футбольного поля в Києві дві мами з'ясовують стосунки.
Наші сини ходять разом ганяти м'яча. 12 березня, в перший день після оголошення карантину, частина батьків відпускає дітей на тренування.
– У вас муж работает водителем маршрутки. У него шансы заразить наших детей выше, чем у моей мамы, – сваряться і вимагають від тренера припинити заняття.
Відтоді гуляємо з дітьми лише на балконі.
– Президент обіцяв, що заробітчан додому поверне. Економічного дива не сталося, але коронавірус допоміг, – крізь прочинені вікна випадково підслуховую телефонну розмову сусідки.
– Таня чотири роки вдома не була, життя заставило повернутися. Де вона в тому Римі поділася б? Італійці своїх не встигають спасати, а на наших ніхто не гляне, – чути, як ставить на підвіконня чашку і клацає запальничкою. – А як помре там? Де ми візьмемо 2 тисячі євро, щоб кремувати і забрати прах?
– Добре, що Таня порядна. З квартири носа не висовує. Інші шастають містом. Бачила сина Шевчуків. Тиждень не пройшов, як він із Мілана прилетів. Вже в обміннику гроші міняв, у супермаркеті затарювався. Як війна починалася, то втікав від мобілізації. Правильно зробив Лукашенко: закрив кордони – і до побачення.
Через український кордон пропускають до 28 березня. На пункті пропуску "Корчова – Краковець" у черзі стоять 20 тис. заробітчан. Серед них – друг дитинства Сашко.
– Мала, в тебе ніхто квартири не здає? До батьків стрьомно їхати. Почуваюся добре, а раптом я заразний. У мами гіпертонія. Мушу самоізолюватися, – телефонує серед ночі.
– Чувак, ти не знаєш, біржа завтра працює? – Сашу перебиває грубий чоловічий голос. – Хочу на біржу стати, машину на ремонт загнать, батькові пам'ятник поставить. До Пасхи залишилися три тижні. Якщо вдома сидітиму, то нічого не встигну
1 
1
Коментарі