Треба обирати різноокого

– Не клас, а центрвиборчком. Із 20 однокласників п'ятеро йдуть у депутати, – каже сусідка Оксана. На збори ОСББ приносить шкільний альбом.

Її однокласники балотуються по нашому округу.

– Свєтка працює перукарем, – водить пальцем по кучерявій блондинці з червоним бантом. – Училище ледь закінчила, а хоче пролізти в депутати.

Показує на кирпатого хлопця.

– Валєрка із заробітків не вилазив. Вивчився на фізкультурника, але в школі витримав рік. Балотується на голову громади. На кампанію витратив дві тисячі доларів. Наївний. Думає, реклама в ліфті його врятує.

Поряд на фото – рудоволосий Анатолій.

– У нього мати стоматолог, а батько був головним лікарем у санаторії. Толя медичний після першого курсу покинув. На базарі торгував, доки рекет не накрив. Відкрив аптеку й секонд-хенд. Ми його кликали різнооким, бо одне було блакитне, а друге – каре.

Спиняється на світлині учня в окулярах.

– Шурік хотів бути гінекологом, а тепер мріє про депутатство. Один Костя 20 років у політиці, – показує на школяра з родимкою на підборідді. – Компостні ями по місту зробив, сонячні батареї на ліхтарях встановив. Вибив гроші, щоб чотири будинки в районі утеплити. Раджу голосувати за нього.

За тиждень Оксана спиняє біля ліфта.

– Забудь про Костю, – випалює. – Треба обирати різноокого. Він нам із чоловіком путівки в санаторій подарував. Пообіцяла, що загітую будинок за нього

×