Ексклюзиви
Субота, 29 липня 2017 16:05
Анна Чирук
Анна Чирук
Анна Чирук

По старій дружбі

Дмитро й Микола – мої однолітки. Ми провели разом чотири літа, коли батьки на канікули відвозили мене в село.

У Миколи тато тракторист, у Дмитра – сільський голова. Батьки останнього були не в захваті від такої дружби.

– Не нашого поля ягода, він тебе дурному научить, – не раз повторювала мати Дмитра.

Але хлопці пасли разом корів і курили за фермою. Після школи Дмитра відправили у Рівне на навчання. Однак ці роки тільки укріпили хлопчачу дружбу. Вони разом їздили на дискотеку в сусіднє село і ремонтували батьків Lanos, якого Дмитро розбив при виїзді з села.

Його вирішили одружити з донькою священика. Однак згодом заручини розірвали – від Дмитра завагітніла інша дівчина. Коли ж на село прийшло 10 повісток, друзі вирішили йти воювати. Але сільський голова сина відмазав. Микола поїхав на Донбас сам – правда, в Дмитровому бронежилеті. Повернувся за рік, а друг – уже в кріслі сільського голови.

– За весь час навіть не подзвонив, – казав Микола. – А коли я вернувся, почав їздити в район іншою вулицею, щоб зі мною не зустрітися.

Коли отримав посвідчення учасника бойових дій, пішов у сільраду – отримати землю під будівництво.

Через два місяці зустрічаю Миколу з пляшкою біля сільмагу.

– Участок отримав, – говорить. – Дімка дав по старій дружбі – на зарослому очеретом болоті, біля відстійників.

Зараз ви читаєте новину «По старій дружбі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода