Шила в мішку не сховаєш. І на жаль, ми всі були обмануті щодо того, що у нас сильна молодіжна збірна, здатна виконувати високі завдання. Як в інших сферах ми відстаємо від Європи, так і в футболі не здатні скласти конкуренцію лідерам. І розмови, що рівень нашого чемпіонату став вищим - все це неправда. Гравці нашої "молодіжки", які представляють в основному першу п'ятірку УПЛ - "скороспілки", які рано потрапили в серйозну команду. Їх просто не вивели на високий рівень.
Взяти той самий "Шахтар". Гра команди побудована навколо бразильців і хорвата Срни. Якщо бразильський гравець отримав м'яч, він його не втрачає, а зберігає або грає гостро. І кожна атака доходить до кінця.
Ті ж кияни. Щоб там не говорили, "Динамо" є "Динамо". І як не намагався обійти біло-синіх "Металіст", нічого не вийшло. Хочеться, щоб клуб був сильнішим. Але, як зауважив Юрій Сьомін, гравці ростуть повільно і не виправдовують покладених надій, з різних причин не виходять на високий рівень. Перша причина - тренування. Якщо планку тренувального процесу молодий футболіст своєчасно не підняв, то як він може на рівних грати з провідними європейськими командами?
Вже після мене "Таврію" очолив Михайло Фоменко. Вважаю, що це - один з усіх фахівців, котрі є в нас, у яких тренувальний процес - як остання гра. Не буду говорити про Лобановського, це окрема особистість. Ми були хорошими друзями, єдине - він не хотів брати мене до себе на роботу. Так от, він украй серйозно підходив до тренувань і далеко не кожен витримував його навантаження. Едмар мені постійно скаржився, а я йому: "Роби все, що він говорить. Підеш в інший клуб - не пропадеш там". Так і вийшло. Перейшов в "Металіст" і грає там вже скільки років. Але на тренуваннях гарував, а не ховався. І так повинні робити все. Але більшість нічого не робить, щоб стати великими футболістами. І після цього хтось дивується результатам, подібним до тих, які показала "молодіжка".
Та все закономірно. Іспанія, наприклад, вища за нас на сто голів, вони отримують м'яч і знають, що з ним робити. Ми ж їх, як президента, супроводжували ескортом, при цьому хоч якось намагаючись перешкодити. У відборі, як з'ясувалося, грати не вміємо зовсім. Про пресинг на чужій половині взагалі не говорю, навіть натяків не було. Єдиний епізод - довга передача незрозуміло куди і для чого. Перший же м'яч іспанців - у гравця заплітаються ноги, йому їх немов тій конячці сплутали. Другий - один гравець випереджає всіх і фактично робить результат. А після матчу йдуть розмови про те, що хтось перегорів. Та це просто смішно, ще й на тлі заяв про виграш Євро-2011.
Чому все так сумно? Та тому, що ми трохи не так граємо у футбол. Як це потрібно робити - показала всім "Барселона". Так, можуть іноді програти. Але там є те, що потрібно - серйозний настрій на кожну гру і майстерність. Тільки так можна було затоптати таку команду, як збірна Іспанії, вибити її зі звичного ритму гри. Ну і вірити в себе. Дивишся на обличчя гравців, таке враження, що вони абсолютно не вірять у себе.
Умов для розвитку у них немає? Такого не скажеш. Не будемо говорити про той самий "Шахтар". Візьмемо, приміром, рідну мені "Таврію". Якщо раніше її утримання коштувало, скажімо, три уявних карбованця, то сьогодні стільки отримує один гравець. Та будь ласка, нехай хоч мільярд їм платять. Але у нас з гравцями заграють, а вимог, відповідальності немає ніяких ні в кого.
До Павла Яковенка ніяких претензій: він заручник ситуації і змушений вибирати найкраще з того, що є. Адже господарі гравців- їх команди, і для більшості клуб дорожчий за збірну. Вони взагалі вважають, що роблять велику послугу, виступаючи за команду країни. Я в молодості терпіти не міг жінок з категорії: "Спешит Валька на свидание, нужно быть без опоздания. Что-то не идет трамвай - так такси мне подавай...". Приблизно так поводяться більшість представників "молодіжки". Громадськість їх "припудрила" і всі думали, що це - гравці. А як потрапили на сильну команду - всю цю "декоративну косметику" вмить змило. І поки ми з пелюшок не виховаємо зворотнє, поки в спортшколах не будуть створені умови, де діти будуть працювати в чистоті й затишку, маючи можливість після тренування елементарно помитися, а керівники будуть ухилятися від відповідальності за свої прорахунки - про футбольні успіхи можна і не мріяти.
3 
1
Коментарі
3