"Якщо впадеш у воду, наступна зупинка — очисні споруди"

 

"Львів"яни щодня ходять вулицями міста, гуляють, і навіть не здогадуються, що під ними існує величезний світ. Де можна так само гуляти", — усміхається львівський дигер Андрій Риштун, 26 років.

Дигерами називають людей, що подорожують штучними підземеллями. Андрій пропонує провести екскурсію підземною річкою Полтвою. Колись вона текла вулицями Львова. На початку ХІХ ст. у неї стали зводити каналізацію. У 1870-х після чергової повені ріку почали замуровувати, аби вберегти людей від малярійних комарів і смороду. На зламі ХІХ і ХХ ст. Полтву повністю сховали під землю.

У суботу ввечері Андрій паркує свою червону "таврію" біля театру Заньковецької в центрі міста. Дістає з багажника зелений рюкзак. Ідемо в напрямку пам"ятника Шевченку. На пішохідній частині просп. Свободи три великі металічні пластини. Андрій піднімає одну з них. Умикає ліхтар і стрибає всередину. Опускаюся за ним. На вузьких кам"яних сходах переодягаємося в гумові військові штани й куртки з комплекту хімзахисту.

У підземеллі тепло, десь +20°С. Надто неприємного запаху немає. Повітря трохи затхле.

— Тут не так уже й брудно, — заспокоює Риштун. — Ти уяви — на одну маленьку какашку з бачка зливаєш 10–20 літрів води. Крім того, миєш руки, посуд, приймаєш душ. Багато води сюди потрапляє фактично чистої. Мене тут тільки лимони дістають. Люди чомусь привикли дольки лимонів із чаю в каналізацію зливати. Багато непотребу у воді тоне, і не видно. А лимони спливають.

Спускаємося сходами донизу. Штольня нагадує тунель метро. Має 3 м заввишки і близько 7 м завширшки. Старі кам"яні стіни, аркове склепіння нагадують мури фортеці. Попри стіну з обох боків тротуари, завширшки більш як метр. Теж із каменю. Між ними тече стрімка річка.

— Якщо впадеш у воду, наступна зупинка — очисні споруди, — застерігає Риштун. — Хоч і неглибоко, до півметра, але швидкість, як у гірській річці. Протягне, як по гірці аквапарку, пару кілометрів. Виступів немає — не зловишся, а береги гладкі й слизькі від намулу.

Ідемо попри річку в тому напрямку, звідки щойно йшли поверхнею. Від страху впасти у воду притискаюся до брудної стіни. Андрій — попереду. Під ногами чисто й сухо.

— Коли у Львові злива, то тут води по стелю — вона виходить через люки наверх, — каже. — Потік такий, що змиває все. Найти щось цікаве в Полтві — неможливо. Нам траплялися хіба вдавлені машинами каналізаційні люки.

Найекстремальніша частина — вихід на поверхню. Поряд люка може стояти патруль. Можуть накласти штраф

Біля Оперного театру стеля стає вищою на 2 м. Через різкий" перепад висоти тут утворився водоспад. Гул води чути за кількадесят метрів.

Андрій присідає і показує на підлогу:

— Це стара австрійська цегла. Підземелля будували довго, у різних місцях його поверхня різна. Більшість колекторів у центральній частині робили за Австрії. Частину — за Польщі, між 1920-м і 1940 роком. Радянська частина — у новіших районах. Там переважно стандартні бетонні конструкції.

Чую тихий писк — два пацюки нишпорять біля наших ніг. Андрій присвічує їх ліхтарем, і вони швидко ховаються в темряві.

— Зараз найекстримальніша частина — вихід на поверхню, — каже дорогою назад Риштун. — Поруч люка може стояти патруль. Можуть накласти адмінштраф — ми ж проникаємо на територію водоканалу. Нас кілька разів ловили, але міліціанти благородні попадалися. Махали рукою і казали: "Якщо подобається, то лізьте у своє гімно". А раз смішний випадок був. Ми в новому районі ходили, вирішили подивитися, що зверху. Підняли кришку, а то стадіон, люк якраз біля воріт. Чоловіки у футбол грають. Зупинилися, дивляться на нас. Ми помахали рукою і сховалися назад.

Виходимо на поверхню близько 23.00. Вулиця безлюдна, нас ніхто не помітив. Андрій каже, підземелля Львова досліджують із півсотні дигерів. На карті вже 60 км ходів. Екстремали виношують ідею сплаву на човні підземною Полтвою. Мріють зробити ріку ще однією туристичною родзинкою міста.

П"ять правил дигера

• Лізти під землю тільки в суху погоду. Під час дощу колектор заливає водою.

• Мати з собою кілька ліхтарів про запас. Без світла важко знайти вихід.

• Новачки йдуть у підземелля тільки з досвідченим провідником.

• Не користуватися відкритим вогнем. Процес гниття супроводжується виділенням метану. Це вибухонебезпечно.

• Мати з собою документ, що засвідчує особу. Це полегшує спілкування з правоохоронцями.

×