"Воїнам світла" - від поетичної сотні України

Коли йде війна, до рук беруть зброю. Тільки у кожного вона своя. У кого вона вогнепальна, тих називають воїнами. За них найбільше болить душа, тому що саме воїн приймає смертельний удар на себе, щоб решта жила в мирі і спокої. У інших зброя - це відповідальність і самопожертва. Їх називають волонтерами. Вони кров, яка живить військо. А є ще одна зброя - це слово, силою якого заряджається дух народу, охопленого війною. Слово - це та сила, яка здатна і вбити, і відродити до життя. Про чудо зцілення словом і поговоримо.

Нація не здатна жити без пророків -

Цими словами розпочав своє спілкування із залом Микола Коханівський. І всі присутні затамували подих. Це надто відповідальна хвилина для поета, коли до тебе звертається із словами надії і подяки справжній воїн. Він пройшов Майдан від першого до останнього дня. Захищав політв'язнів режиму Януковича. А потім з побратимами, не сподіваючись ні на нагороди, ні на почесті просто пішов добровольцем на війну. Микола Коханівський - командир добровольчого батальйону ОУН, гроза терористів, комбат "кіборгів", які місяцями відстоювали Донецький аеропорт, викликаючи своєю незламністю подив у всіх: і українського народу, і ворога. Залишив свій рубіж тільки після поранення. Недарма про нього говорять - Буревій.

"Коли в державі йде війна і гинуть її кращі сини, надзвичайно важливо відчувати, що десь там, далеко від лінії вогню тебе підтримують люди і словом, і своїми справами. Ви - поети, а ми - воїни, робимо одну справу, адже без вміння себе відстояти нема країни, а без справжніх пророків нема нації", - ця промова героя мов набат звучала в абсолютній тиші залу Музею книги і друкарства України, де проходив поетичний марафон, присвячений народженню двох унікальних поетичних збірок: "Воїни світла" і "Живи, Надіє".

Далі зазвучала пісня "Пливе кача по Тисині..." у виконанні заслуженого діяча мистецтв Володимира Гонського, який підтримував дух Майдану впродовж всіх місяців Революції Гідності. Він і запросив до слова авторів ідеї, які зібрали поетів і створили диво-книжки. Чому диво? Тому що вони живі, зроблені душею і власними руками.

Як народжувалися книжки?

З початком Революції Гідності, а потім і війни на Сході України творчий доробок родини поетів Степана Жука і Валентини Попелюшки із Закарпаття все частіше поповнювався творами, в яких був біль за смерті героїв України, була віра в перемогу, переживання за рідну землю та її синів і дочок. "Ми подумали, що ці відчуття притаманні всім творчим людям. Через ці переживання і народилася ідея створення книги поезій для наших воїнів. Бо ж чим ще може підтримати поет бійця? Тільки своєю зброєю - словом", - ділиться Степан Жук.

Задум було сплановано реалізувати до Різдва, щоб в такий спосіб привітати воїнів на фронті та підтримати їх дух. Зібрати поетів виявилося не складно. Допоміг Фейсбук. Відгукнулося багато авторів. Вони надсилали свої вірші, а Степан і Валентина їх упорядковували. І коли збірка була майже готова до друку, то Степан перерахував всіх учасників проекту - їх виявилося рівно СТО. Так народилася символічна Поетична сотня. А книжка після довгих обговорень отримала назву "Воїни світла". Валентина пояснює: "До цієї збірки увійшли вірші з таким емоційним забарвленням, які підсилюють дух, дають надію.

Тут йдеться не про страхи війни, а про нашу шану і віру в українського воїна-захисника". Після народження "Воїнів світла" прийшла нова ідея - присвятити книгу і незламній Надії Савченко. Для втілення цього задуму вистачило чотирьох днів. Цікаво те, що друга книга вийшла інтернаціональною, в числі її авторів багато поетів з закордону. Степан і Валентина доклали немало зусиль, аби про присвяту дізналася сама Надія. Вони сконтактували з її сестрою Вірою, і та в черговий раз їдучи до Москви повезла з собою і збірку поезій "Живи, Надіє".

За час, поки обидві книжки побачили світ, деякі з поезій уже були покладені на музику і зажили нове життя в піснях. Ними в аматорському і професійному виконанні заслухалися присутні під час марафону. А поети читали свої вірші, Серед них виступила і наймолодша авторка, чиї поезії увійшли до збірки, восьмирічна Дзвінка Гай-Нижник. За словами Сергія Жука, допоміг книжкам побачити світ Благодійний Фонд ВіТа Дольче. А зібрати поетів, митців, волонтерів і бійців АТО в Музеї книги і друкарства України запропонувала його директор Валентина Бочковська. Всі книжки, виготовлені для героїв, збираються власними руками, аби в кожній з них відчувалося тепло сердець авторів.

Книжка з частинкою серця

Так от, поетичний марафон розпочався з майстер-класу. Самі поети, діти, яких було багато серед присутніх, чаклували над створенням книжок. Керував процесом Сергій Жук. Він пояснив: "Книжку ми отримуємо у розібраному стані: окремо обкладинка, внутрішня частина, різні паперові смужки, папір для перетинання. Кожен, хто бажає долучитися до доброї справи і передати свій поетичний подарунок бійцям на фронт, має зібрати книгу власноруч".

Весь цей процес творення книги вартий фільмування. З яким азартом і любов'ю народжувалася кожна збірочка. Обкладинка, перетин, надрукована підбірка віршів, смужка до смужки намащується клеєм, і приходить у світ справжнє диво - поетична збірка "Воїни світла" або "Живи, Надіє". Чарівне дійство, яке, повірте, запам'ятається кожному на все життя.

Валентина Попелюшка розповіла: "В процесі розробки макету продумувалося все. Сама книжечка такого розміру, щоб її легко було покласти у нагрудну кишеню військової форми. Прямо на серце. А тверда обкладинка для того, щоб вона, можливо, захистила нашого героя від ворожої кулі під час бою". Цього вечора присутні прожили не одну зворушливу хвилину. І коли відчували емоційний стан поетів, що декламували свої вірші, і коли опинялися у полоні пісенної лірики під гітарну струну. Але найбільш зворушливими виявилися миттєвості спілкування і вручення самих книжок тим, заради кого вони задумані.

Поетичні подарунки для героїв і друзів

Почнемо з того, що в гості до поетів завітало багато цікавих і навіть унікальних людей, кожен з яких вартий окремої історії. Це їм був присвячений поетичний марафон. Бійці батальйону ОУН, 95 аеромобільної бригади і 12 батальйону Збройних Сил України. Вони буквально днями повернулися з передової, тому ще тільки звикають до тиші і мирного життя. Насправді, наші герої були дуже розчулені, зверталися із словами подяки до учасників і, зокрема, поетів.

Особливо гучних віншувань заслужив учасник бойових дій Андрій Самойлов, у нього того дня був день народження. Сам він із Горлівки. Пройшов Майдан і потім подався воювати на Схід. І так сталося в житті, що його - українського патріота, героя, який отримав важкі поранення в АТО (він і зараз ще лікується в госпіталі), розділив з родиною і духовний, і реальний кордон, оскільки матір не зрозуміла сина і пристала на бік влади загарбників. Так що сьогодні у нього рідніших за його побратимів, з якими разом пройшов через полум'я випробувань війною, таких як Віталій Шевченко, брати Ігор та Андрій Погребинські, Денис Якимчук, нікого й нема. Хлопці поєднані чимось значно більшим, ніж родинні зв'язки. Всі вони в один голос запевняють, що до числа своїх близьких відносять і волонтерів, з якими бійці ділять перемоги і болі, хвилини успіху і втрати. Не перервалися їх стосунки і в мирному житті.

Тож, з героями-визволителями прийшли героїні волонтерського руху. Раїса Шматко, Віра Зам'яла, Світлана Тарнавська, Тетяна Васьковська, Оксана Герасименко. У кожної з них був свій Майдан, а тепер своя війна. Мабуть не своя, а спільна. Рая і Віра навіть Новий рік святкували з "кіборгами" під обстрілом Донецького аеропорту, вони проїхали фронтовими дорогами, а вірніше бездоріжжям, тисячі кілометрів, доставляючи бійцям все необхідне. Тетяна уже понад рік займається збиранням та відправкою волонтерської допомоги спочатку до Криму, а потім 72-ій бригаді, Добровольчому Українському Корпусу в Пісках, прикордонникам, зараз ще додались Курахове і Азов під Маріуполем. Оксана була захоплена ворогом і зазнала всіх тортур полону, поки не була звільнена через 60 днів. Ці сильні і такі героїчні жінки, одночасно прості і тендітні. Вони своєю жертовністю заслужили і оспівування, і поетичних рим.

Поетичний подарунок також вручили Малгожаті Годжиєвській, депутату Польського Сейму, яка приїхала до України, щоб передати і свою допомогу воїнам АТО.

Поетичний марафон об'єднав усіх, хто завітав на справжнє свято книги: поетів, захисників України, волонтерів, митців і просто небайдужих людей.Таку силу має поезія! Хай навіть поезія війни, від того вона ще могутніша.

___________________________________________________

14 березня в Музеї книги і друкарства України відбулася презентація двох книжок "Воїни світла" і "Живи, Надіє", які підготувала поетична сотня України в дарунок героям, що відстоюють рубежі нашої батьківщини у неоголошеній війні.

Організатори: творча родина - Степан Жук та Валентина Попелюшка. Учасники: поети: Володимир Маслов, Галина Рибачук-Прач, Олена Кіс-Федорук, Василь Ковтун, Павло Гай-Нижник, дві його доньки, Ігор Годенков, Тетяна Власова; виконавці: ансамбль "Вокаліз" Макарівського центру творчості, Юрій Старчевод, Марія Іваниця, Анатолій Гордієнко, соло на гітарі - Сергій Шматок; гостем програми був письменник та співак з Угорщини Олександр Дулішкович; ведучий - "Голос Майдану" Володимир Гонський.