Алла Багірова
За фахом - історик. За переконаннями - гуманіст. Викладач, перекладач, журналіст. Люблю гарне і влучне слово.
25.12.2014

ЖИТТЄВІ СХОДИ МАЕСТРО ЛЕДВЕ УКЛАЛИСЯ В 3-ГОДИННИЙ КОНЦЕРТ

22 грудня у Національному палаці мистецтв "Україна" відбувся творчий вечір поета і композитора Олександра Єгорова з нагоди 25-річчя творчого шляху

Олександр Єгоров йшов на найвизначнішу сцену України складними і хвилястими шляхами: від нечуваної популярності, яку здобув завдяки перемозі у Всесоюзному конкурсі молодих виконавців "Слов'янський базар" у 1991 році, до майже повного забуття. Причин цьому немало, та чи варто на них зупинятися? Головне – це здатність відроджуватися. А як же інакше? Він не міг не заявити про себе знову, адже творчий кошик наповнювався від року до року: у мінливості життєвих ситуацій приходили у світ нові віршовані рядки, споріднювалися із музикою…

Буремне буття не дає спокою автору і виконавцю.

За останній рік, як говорить сам ювіляр, багато чого змінилося в його житті. Відбулося певне переосмислення творчого шляху, професійного оточення, суті таких понять як дружба, відданість, чесність. Олександр написав багато пісень і присвятив їх людям, з якими поріднився під час Майдану, а потім виступаючи з волонтерськими концертами в зоні АТО. До речі, звітний концерт замислювався майже рік тому, але на тлі подій, що розгорнулися в Україні, підготовку було пригальмовано тим більше, що події Майдану, а потім війна з її пораненими і втраченими душами, змінили пріоритети: з особистого на спільне. І тільки з часом, коли накопичений матеріал і спонукання друзів, що вимагали символічно прозвітуватися за 25 років, перетнув критичну масу, процес почав рухатися. Єгоров неодноразово наголошував, що без участі друзів нічого б не вийшло.

Олександр Єгоров - пряма мова

- Наверное всё-таки нужно сказать что-то значимое: поблагодарить серьёзных мужчин Михаила Гумирова и Романа Недзельского за оказанную мне честь и предоставленную возможность выступить на Первой сцене страны... Прижать к сердцу и долго-долго не отпускать своего друга по жизни и худрука нашего бэнда Лэри Тишлера за то, что всё играло, пело и плясало, аки-паки иже херувимы... Обнять Константина Костенко за звук в зале, Андрея Мазепу - за саунд на сцене. а Игоря Щербакова - за телекартинку... Склонить буйну головушку в почтении перед Музыкантами моей группы и всеми, кто помогал в осуществлении данного проекта...

Він просто прийшов поділитися тим, що напрацював за 25 років творчості. Буду говорити чесно. Перше, що мені вдарило в очі, це публіка. Не було напомажених принцес і новомодних франтів. Концерт робився для людей. Відтак не було показухи. Обстановка домашня, невимушена, без лицемірства і позування. Сам Олександр Єгоров такий, який є. І в піснях, і в висловлюваннях щирий, позбавлений епотажу і штучних зусиль завоювати серця публіки. Він просто прийшов поділитися тим, що напрацював за 25 років творчості. Цей наробок різний, дуже відчувалися в піснях життєві коливання: від блатнуватих до високо філософських творів. Вслухаючись у пісні автора, розумієш, що життя цієї творчої натури - не цукор: були і підйоми, і спади. Але головне те, що він мужньо вистояв і має що показати людям: і свій біль, і свої печалі, і свій талант, і свій головний життєвий результат - родину, яку, відчулося, любить понад усе. Непідробно пройнялася повагою до друзів-музикантів, вони по-спражньому підтримали Єгорова, а ще додали кольорів у виконання пісень ювіляра. Зачепив виступ юного 13-річного співака (не запам'ятала його імені) з піснею, я б навіть сказала баладою, "Поет". Унікальна глибина і щирість заворожують. Вразив і музичний супровід. Музиканти ну просто геніальні, як і Василь Попадюк із своєю чарівною скрипкою. Слава Богу, не було "метрів шоу-бізнесу", які б внесли певну дисгармонію у комфортну атмосферу дому і тепла.

Олександр Єгоров - пряма мова

- Мерси боку "нечеловеческое" моим друзьям-музыкантам Присяжному Сене и "Мотор`ролла", Журавлю Юрию и "От vinta", Сергею Попруге и "Ренесанс", Андрею Риффмастеру и Алексею Ревенко , Сергею Кузину и Оресту Крысе и, конечно же, блистательному Васылю Попадюк за поддержку и мастерство. Без вас, парни, этот концерт был бы не полным собранием сочинений. Буду должен. Если нужно пыль протереть, посуду помыть, ещё там по мелочам - обращайтесь, не стесняйтесь. Отработаю... Сорри, что не смог всем уделить заслуженного вами внимания - наверстаем. С меня поляна.

Поєднання текстів, внутрішньої напруги, навіть надриву, і професійного виконання

Тепер про виконання. Слухаючи Олександра, от повірте - не брешу, чомусь згадався Джо Коккер. Деякі пісні за стилістикою виконання і самою побудовою дуже близькі. Я не великий фахівець в музиці, але можу сказати, що Єгоров - це поєднання текстів, внутрішньої напруги, навіть надриву, і професійного виконання. Із пісень мені більше подобаються твори, написані у джаз-блюзовому стилі. Хоча в репертуарі автора є і шансон. Мабуть і він має право на життя: якщо є попит, має бути й пропозиція. Одне можу сказати з повною відвертістю: Єгорова ні з ким не сплутаєш. Він на українській сцені такий один: великий, не цяцькований, не закомплексований на своїй унікальності, і розмірами, і одягом у стилі американських джазменів... Він такий, яким бачить світ. Можливо тому концертна сцена Палацу "Україна" відкрилася для нього тільки зараз. А може й добре, що тільки зараз, адже багатьох інших вона встигла вже перекроїти за попередні роки. Закругляючись скажу іще одну річ. Мене аж кольнуло, коли майже зразу після концерту я почула сумну звістку про Джо Коккера. Мені вмить відкрилося, що цей концерт на якомусь астральному рівні Олександр присвятив і йому.

Олександр Єгоров - пряма мова

- Подходит к своему логическому завершению один из самых драматичных годов и для меня, и для моей страны. Война... До сих пор на передовой погибают лучшие сыны отечества, а где-то в параллельной вселенной не прекращается "пир во время чумы". Это не укладывается в мою систему координат. Я растерян... Будь проклята война и те, кто её развязал. Я хочу, чтобы наступил мир. Всё остальное потом. Новый год встречу там, где, мне кажется, я нужнее всего - в зоне АТО в блиндаже с легендарными "киборгами" и со своими побратимами музыкантами и волонтёрами. Буду для них петь. А что я ещё могу для них сделать...

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі