На вихідні у Львові: львівський форум, враження.

В минулі вихідні відвідав Львів – дуже вже захотілося побачити і відчути атмосферу свята книжкового форуму. Зразу ж скажу чесно – нічого купляти й близько не збирався, хоч і зайвих 100 грн. на книги про всяк випадок з собою взяв.

Думалося – подивлюся, розгляну все, відчую атмосферу свята, пофотографую, а купити в разі чого можна буде і пізніше – в звичайному книжковому. Адже конкретно ніщо мене не цікавило.

Сам форум проходив на території колишнього панського маєтку і вражав широтою розмаху. Це було помітно ще на підході до нього – уся вулиця Коперніка заставлена мікроавтобусами з різних видавництв, а через центральний вхід – просто не протовпитися!

Фото 1, фото 2, фото 3

А все подвір'я маєтку – заставлене палатками з книгами. І не тільки з ними. Були там і компакт-диски, і дерев'яні конструктори для дітей.

Фото 4, фото 5, фото 6

Але основна експозиція була зосереджена всередині новозбудованого Виставкового залу.

Фото 7

А так виглядав офіційний стенд Російської Федерації. Людей і книжок негусто, але місця орендовано чимало. Ось що значить державна підтримка!

Фото 8

Найбільш популярною книгою форуму, здається, став „Залишенець" Василя Шкляра – вочевидь непогану рекламу йому влаштував п. Янукович своїм не-присвоєнням Шевченківської премії. Проте національно-визвольна література мене в той раз щось не сильно цікавила.

Натомість на одному зі стендів побачив два томики Блеза Паскаля. Красота! Біля такого пройти вже ніяк не міг – ну хоча б потримати у руках. Погортав, подивився, запитую ціну: „25грн., або 40 за обидва!" Ось тут і почалося. І поки розум, як йому це і положено, ще розмірковував, руки вже платили гроші. За обидва томи, звичайно.

Ну але це ще нічого. Думаю куплю ще якусь книгу Матіос – адже класик вже фактично – та й по всьому! Але на стенді Матіос була ... сама Марія Матіос. Вона мужню витримувала чергу бажаючих отримати її автограф.

Фото 9

Так що однією книгою не обмежилося. Ну але в загальному в відкладених заздалегідь 100 грн. ще „влізався". І на цьому всі пригоди були б закінчилися і з чистою совістю поїхав би додому, якби вже на виході, за межами форуму не „зачепився б оком" за який прикольний маленький зелений автомобільчик.

Фото 10

Розрахунок у його власників виявився правильний – захотілося зупинитися, щоб його сфотографувати. А власниками цими виявилися ... брати Капранови. І поки один брат однією рукою книги підписував, а другою інтерв'ю давав, другий тим часом „підносив снаряди". Чи то ба! – книги.

Фото 11

Дуже хотілося поговорити з ними – коли ще випаде така нагода?  А для цього довелося дістати припасених про всяк випадок на „чорний день" останніх 100 грн. і купити книгу ще й в них. І „чорний день" настав ще сьогодні.

Таке в нашій країні останнім часом часто буває – чорний день приходить тоді ж, коли й білий. Зате поспілкувався трохи з одним з Капранових, похвалив їхні статті на Українській правді, зізнався, що й сам там іноді публікуюся.

Той навіть сказав, що нібито щось з мого й читав, але вже не пам'ятає, що саме. Хто зна – мо' й збрехав, але все-одно приємно. ))

Вже по дорозі назад, у поїзді, що мчав у рідний Тернопіль, став читати придбану літературу – гарячково, по черзі: то Матіос, то Капранових. Що вразило – досить пристойний стиль написання. В обох. Чесно, чекав гіршого.

Звернув увагу також і на те, що їм якось вдається поєднувати протилежності. Радість і смуток, біль і щастя, любов і ненависть, що зовсім не притаманно для нашого політичного, та й повсякденного також, життя. Це плюс, і як на мене – великий!

Так що в результаті починаю схилятися до думки, що можна таки погодитися зі словами одного із братів, з випадково підслуханого мною інтерв'ю – за ці роки сучасна українська література відбулася як явище. Вам також хочеться познайомитися з ним поближче?

Тоді приєднуйтеся!

Фото 12