Всьо пропало?

Протягом останнього тижня, на противагу райдужним євронастроям жовтня, український небосхил щільно затягнувся листопадовими хмарами європесимізму. Навіть найбільші оптимісти у розмовах виглядають дуже розгубленими.

Причина – провал голосування по "законам Тимошенко". Середа 13-го, яку дехто вже "перейменував" у "п'ятницю 13-го", розглядалася як останній шанс, певний рубікон для України і, в першу чергу її влади, продемонструвати щирість наших європрагнень. І цей шанс було змарновано – саме така подача матеріалу заповнила вітчизняний інфопростір. Але чи є так насправді?

Ну, по-перше, невже хтось в опозиції, та і у Європі теж, щиро вірив, що Тимошенко відпустять просто так. Я не хочу зупинятися на тому, чи правильно вона сидить, чи неправильно – вся ця історія з самого початку була великою помилкою чинної влади. Але зараз ми маємо те, що маємо, і з цим треба щось робити. Інша річ, що з точки зору політичної боротьби те, що вимагається від Віктора Януковича, а те, що прийняття відповідного рішення в парламенті залежить тільки від діючого Президента не викликає жодних сумнівів, дуже подібне до акту політичного харакірі. І для людей які все життя провели в політиці це не повинно бути одкровенням. А більшість тих, хто буде приймати рішення щодо України на Вільнюському саміті, і є такими людьми.

Що стосується поведінки оппозиції, то на цю тему вже багато було сказано і до мене. Основний меседж – а чи потрібна НАСПРАВДІ нинішнім лідерам опозиції Тимошенко на волі? Її роль жертви та "ікони" спротиву режиму більш корисна для організації їх власних політичних кампаній, ніж повернення властного і харизматичного опозиційного лідера, на фоні якого всі інші опозиціонери автоматично стають фігурами другого плану.

І тут цікавим є те, що ще півроку тому "питання Тимошенко" поступово почалося виводитися європейцями за рамки переговорного процесу щодо підписання Договору про асоціацію з Україною. Звичайно, вони не робили цього самі, ініціатива була за вітчизняними переговірниками від влади. Але саме цей процес свідчив на користь того, що в Європі реально розглядають це питання, саме з тих позицій, які наведені вище. Звичайно, ніхто не говорив про це вголос – європейські принципи повинні залишатися непорушними. Але і закони "real politics" ніхто не відміняв, саме так і робиться, вибачають за каламбур, реальна політика.

І тут, вже у вересні, коли "вільнюський експрес" набрав максимальних обертів виходячи на фінішну пряму хтось знову поклав на рейки костиль "питання Тимошенко". Так, ворогів нашого європейського вектору багато: і на Сході, і в середині країни, і навіть в Європі. Не дарма їх емісари зарухались, відчувши пробуксовку – тут і наші "північні брати", і місцеві адепти "русского міра", які почали писати "письма від трудящихся" і великі друзі природи та "Газпрому" із Заходу.

Отже є в мене сумніви, що тут не було і інших зацікавлених сторін. Жорстка ув'язка питання Тимошенко з підписанням асоціації ніколи не артикулювалась владою, але до останнього часу підтримувалась рядом представників їх політичних опонентів. Пару днів тому назад один з активних опозиціонерів і народний депутат у своєму блозі на поважному сайті "Української правди" пояснив небажання влади відпускати Тимошенко стратегією виборів 2015 року. Цікаво, а яке рішення по Тимошенко відповідає виборчій стратегії опозиції?

Але всіх більш хвилює питання – що буде у Вільнюсі? Думаю, все вирішиться в останній момент. Про це свідчить і продовження місії Кокса-Кваснєвського вже до самого саміту, і заявами ряду інших європейських очільників. Спокійний і вітчизняний МЗС – мовляв, технічно ми готові до підписання, діло за політиками. І це дуже добре вкладається в нашу політичну культуру і політичну традицію – все робити в останній момент, доводячи торг до абсурду. На жаль, часто це призводить до половинчастих рішень. Скоріш за все так буде і цього разу – і по Тимошенко і по асоціації і по зоні вільної торгівлі.

П.С. останнім часом почала популяризуватися думка, що Україна переоцінює свою важливість для Європи та і інших своїх сусідів. Можливо, але так вже склалося історично. Хто не вірить може пересвідчитись: http://www.youtube.com/watch?v=m5qqc4HWIsY