Україна - країна втрачених геніїв
Якщо кудись ідеш, важливо спочатку розповісти про себе. На початку 2000-х ми з "Мандрами" часто бували на туманному Альбіоні. Тоді, крім Чорнобиля, ніякої асоціації з нашою країною у місцевих не виникало. Українська культура була terra incognito для британців. Головне - що не було і негативу у ставленні до українців. Лише непоінформованість.
Не знаю, чи помінялася ситуація, але бонусів напередодні саміту ЄС нам додадуть Дні України у Великій Британії. Наскільки знаю програму, це буде непоганий фестиваль. Олег Скрипка - серед основних арт-директорів - опікується ярмарком і етнофестивалем. Літературні вечори днів України в Британії "Від Шевченка до Забужко" вестиме один із професорів-славістів Кембриджського університету. Разом з Оксаною Забужко доведуть, що українська література сучасна й цікава. І успіх Андрія Куркова, Сергія Жадана, Юрія Андруховича - цьому не зайве підтвердження. Також є у нас талановитий письменник і унікальна персона Юрій Іздрик. Ця постать для українців має бути як Вільям Берроуз чи Хантер Томпсон для американців. Це - альтернативні герої, але резонанс від їх діяльності дуже сильно впливає на культуру.
Після відвідин США зрозумів, що ми, українці, можемо бути успішними і жити повноцінним, реалізованим життям у країнах з "несовєтською" ментальністю. Де існує нормальна державна система і повага до людини, а демократія – не пустий звук. Де патріоти в люди культури грають важливу роль в історії своїх країн.
Україна ж країна геніїв. Єдина наша проблема - це постсовкова спадщина менталітету. Звикли, що ми - ресурсна територія для інших. Ті самі росіяни, якщо бачать людину талановиту в мистецтві, технологіях, спорті, зроблять максимум, щоб вона добре почувалася у Росії. Опікуватимуться нею з усіх боків - з умовою, що вона виступатиме під російським прапором.
Україна ж як держава не вміє цінувати навіть власні таланти. До Києва киянин Олександр Роднянський - один із кращих кінопродюсерів у світі - привозить російський фільм "Сталінград", у який вкладено десятки мільйонів доларів. Незабаром привезе свій голлівудський. На його знання є попит. У нього вкладають гроші всі, хто цінує талант і якість. В Україні свого часу він створив телеканал, намагався знімати кіно. Але він не отримав потрібного масштабу і потрібного бізнесового інтересу до власного продукту. І поїхав туди, де його оцінили.
Бо коли українцеві дати нормальні умови, він розцвіте. Недавно прийшов із прем'єри української стрічки "Іван Сила". Хороший, добротний фільм для глядачів. Хвилююча історія, зрозуміла у всіх країнах, з успіхом може іти дубльованою на всі мови світу. Тепер час зайнятися популяризацією свого продукту, знайти менеджерів, які просуватимуть його. Слава Богу, що український кінематограф вперше за багато років почав потрохи піднімати голову. Цей успіх треба закріпити, вклавши ще більше інвестицій від держави. Кіно зараз - чи не головний посол у світі. Для мене зарубіжний фільм навряд чи поламає стереотип щодо якоїсь країни, бо просто їх не маю. Але відкрити для себе життя у далекій Ісландії - чи Україні - це ж дуже цікаво.
