Тролейбус - транспорт пенсіонерів
Від дому до роботи мене розділяють дев'ять зупинок, які нині маю долати. Так-так, саме ДО-ЛА-ТИ! Бо поїздки нашими тролейбусами — це шлях з багатьма перешкодами.
Про реформи із громадським транспортом у Вінниці тільки глухий не чув. Тому не буду гаяти час на пояснення, що ж таке трапилося. Продовжу розповідь тим, як сьогодні виходжу на зупинку, по звичці виглядаю свою улюблену маршрутку. Але... її немає... бо ходить тепер з інтервалом у 40 хвилин. Раніше бусики приїздили вдесятеро разів швидше. У кілька разів швидше доставляли до пункту призначення.
Приїхав тролейбус. Він приблизно мій одноліток. Може, й старший. Рушили, і я вся затряслася. Ще й так, наче стала біля тренажера "Вібресса". Чого? Бо так сильно трясе тролейбус! Біля віконця звільнилося місце. У нього з радістю умощуюся. Через вікно роздивляюся знову засніжені вулиці... зима не хоче відступати, оно і лід на Південному Бузі ще тримається. Красиво то як... Дзвонить подруга. Хвалиться, що їде в маршрутці.
- Алло! - кричу в слухавку, але замість голосу подруги чути лише страшенний гуркіт. Це так про себе нагадує тролейбусний мотор. У мене місце якраз над тим клятим мотором ...р-р-р-р...... я наче в танку....
Зупинка. З усиллями залазить дідусь. У кожній руці по рябій китайській сумці. Видно, що хворий, напевно страждає цукровим діабетом. Схожий на колобка, бо не рухається, а наче перекочується. Дід у незручній куртці-дутік, з голови спадає пижикова шапка. Ступає на сходинку, глибоко вдихає, на другій видихає й кривиться від болю. Пропоную йому місце. Посміхається, а я йому. Хоч щось приємне за останні хвилини, що мушу долати в дорозі. Але думаю... тролейбуси — транспорт пенсіонерів. Що ті, що інші рухаються повільно, мають однаковий темп. Нам, молодим, потрібен транспорт як бусики "спрінтери". Шимк-шмик-шмик, і всі на місці.
Виходжу на потрібній зупинці через 23 хвилини. Хоча маршруткою доїжджала за 7-10 хвилин. Із соромом згадую, як ми з колегами обговорювали кляту транспортну реформу. Я ще й заявляла, то буде краще, коли дороги будуть вільнішими від маршруток, а перевозитимуть людей просторими автобусами. І що маємо? Маршруток немає, автобусів також. Є лише неприємне відчуття, що повзеш тролейбусом, наче равлик. ..а я ще не їхала з самого ранку, коли добираються студенти та школярі...
Володимире Борисовичу! Ку-ку! Особисто я... так більше не можу!!! Спробуйте стати ближчим до народу. Хоча б з тиждень поїздіть громадським транспортом (особливо тролейбусом)на роботу і назад. Це не буде дешевий піар. Навпаки, буде реаліті, і не шоу. Бо тільки тоді ви зможете нас зрозуміти.
