"Робота в офісі для пенсіонерів та вчителів. За добу 150 гривень" — такі оголошення з'явилися місяць тому на зупинках громадського транспорту. Щодня їх оновлюють.
— Машка? Це шо, виходить 3300 у місяць? — каже 65-річний Андрій Скворцов. Дружина ствердно киває.
Уранці 25 травня чоловік передзвонює за оголошенням. Його запрошують на співбесіду по вул. Чехова через 2 год. Просять принести паспорт та ідентифікаційний код.
— Уже рік шукаю роботу. Пенсіонерів ніхто брати не хоче. Постоянно моніторю оголошення, то лиш сторожів пропонують й прибиральників на мінімальну зарплату. Кілька місяців діжурив на металобазі на хуторі Шевченка. Синок хазяїна приїхав, загрузив півмашини металу, а хазяїн із мене списав. Сказав, що я його вкрав. Зарплати не дав за два місяці, та я ще й должен лишився. Мій сусід устроївся сторожувати в гуртожитку якогось технікуму. Цілими ночами тєлєвізор дивиться, ще й гроші получає. Але щоб на таке добро попасти, треба мати знакомих. Сусід за устройство на роботу заплатив 400 доларів. То ці гроші півроку відробляв, — сміється Скворцов.
До фірми, де призначена співбесіда, доходимо через 20 хв. Вона у дворах між багатоповерхівками. На червоних полинялих дверях синьою фарбою написано "Центр трудоустройства". У невеличкому коридорі чекають двоє чоловіків та жінка років 30.
У кімнаті, заваленій книжками та іграшками, душно. Частина стіни біля вікна поцвіла. За старими письмовими столами сидять три дівчини в білих блузах. Усім роздають анкети, в яких потрібно вказати улюблену книжку та фільм.
— Дєвушка, ви мнє скажіть — це розводняк? — не витримує Андрій Петрович.
Жінка за столом ніяковіє. Каже, що потрібно продавати книжки та брошури. Зарплата залежить від проданого. Щоб заробити 150 грн, потрібно продати 50 книг.
— Тю, казала баба, що разводняк, лиш зря костюм вдягнув, — виходить на вулицю та спльовує на землю пенсіонер. За освітою він електрик, але майже 40 років пропрацював водієм.
Телефонуємо ще за п'ятьма оголошеннями, де запрошують на роботу пенсіонерів. За трьома з них потрапляємо до знайомого офісу по вул. Чехова. За одним з оголошень пропонують взяти на ринок "Привокзальний" вантажником чи прибиральником. Обіцяють 1200 грн зарплатні. Пенсіонерові дадуть один вихідний на тиждень.
— Ну, це щоб загнутися однозначно, мені таке не підійде, бо здоров'я вже не то. Больна спина, тиск постійно скаче. Та ще й за такі гроші, більше тратитиму на таблєтки, — махає головою Скворцов.
Чоловік телефонує за останнім оголошенням: шукають активних пенсіонерів.
— Це автомийка, — пояснює дівчина в телефонній розмові. — Робота сутки через двоє, як немає алергії на битову хімію й порошки, приходьте.
Їдемо за вказаною адресою по вул. Барське Шосе. Нас зустрічає немолодий чоловік у зеленому комбінезоні.
— Цілими днями треба терти й пилососити машини, — пояснює. — Найгірше, що через два-три місяці на руках від хімії появилася алергія, усе чешеться. Зато платять хорошо — 1400 гривень.
Андрій Скворцов вирішує спробувати наступного дня.
Влаштовуються гардеробницями
У міському центрі зайнятості майже 50 вакансій для пенсіонерів. Більшість для чоловіків. Їм пропонують роботу охоронців, прибиральників, вантажників та продавців.
— Жінок пенсіонерок беруть менше, — каже директор центру зайнятості Ленінського району 56-річна Клавдія Петрунь. — Торік до нас прийшла вчителька престижної школи. Погодилася на роботу двірника в ЖЕКу на 1,5 тисячі гривень. Працює досі. На зиму набирають гардеробниць, платять мінімальну зарплату.
Найвища зарплата для пенсіонерів 3500 грн. Працювати потрібно слюсарем автомайстерні.
Налагоджувальникам автоматів, столярам, мулярам обіцяють платити 2-2,5 тис. грн.
5 
35413
Коментарі