"Як це не парадоксально, вибух величезної творчої енергії на Майдані привів до наступного витка русифікації", - вважає відомий у світі український мовознавець, кандидат філологічних наук Юрій Шевчук. Уродженець Полісся викладає українську мову в Колумбійському та Гарвардському університетах. Також іноземці вивчають українську за його інтерактивним підручником "Beginner's Ukrainian" (Українська для початківців). Днями член Американської асоціації славістичних досліджень та Американської асоціації викладачів слов'янських і східноєвропейських мов був гостем програми "Вечір з Миколою Княжицьким" на телеканалі "Еспресо".

Gazeta.ua подає інтерв'ю, в якому лінгвіст роз'яснює винесене в заголовок твердження; критикує змішування української й російської мови в теле- та радіопередачах, яке "вбиває обидві мови"; виступає за створення російськомовних українських каналів; розповідає про досвід викладання української іноземцям, про "символічне насильство україномовців"; передбачає, що українська може вимерти та, щоб цього не сталося, дає законодавчу пораду народному депутату Княжицькому на його ж прохання.

- З перемогою Майдану, зразу після зміни олігархічного режиму, було озвучене гасло "Єдина країна/Единая страна", яке стало символом нової політики, в тому числі мовної. Гасло досить цікаве. Не нове. Воно продовжує колонізаційну політику Радянського Союзу. В Брежнєвські часи була мета створити нову історичну спільність - совєцький народ, базовану на соціалістичній культурі. Народ національний за формою і російський за змістом. Зараз "Єдина країна" - національна за формою. А за нею йде зміст, російське наповнення - "Единая страна".

Про присутню в Україні практику змішування двох мов, якої нема в жодній відомій мені країні. Коли одна програма ведеться одночасно двома мовами і створює мовний і психологічний поділ у того, хто її слухає, тобто лінгвістичну шизофренію.

Буду з вами полемізувати. Не тому, що не погоджуюсь, а щоб пояснити, що ви маєте на увазі. .... Таке ТБ відображає побутове життя багатьох українців.

- Тут треба провести чіткий поділ між сферою публічною і приватною чи напівприватою. Подивімося на співставні з нашою країни по мовній ситуації, коли є великі мовні спільноти - одна домінантна, і друга дуже велика. Ті країни не практикують такого. Гляньмо на Сполучені Штати. 44 млн громадян США говорять іспанською. Подивіться іспанські програми, які обслуговують цей сегмент населення. Вони високоякісні. Там нема англійської мови. Вимикається англійська, коли вона є, і йде переклад. Людина не піддається руйнівній мовній шизофренії. Канали мають бути одномовні.

Але наша національна рада каже, що російськомовні канали робити не патріотично. І отримати ліцензію на російськомовний, якби хтось хотів, не так просто. ... Я не переконаний, що це будуть підтримувати. Навпаки, наш регулятор прописує обов'язковий відсоток української в ефірі. Це державна політика.

- Політикику треба оцінювати за результаптами, а не за деклараціями політиків. Те, що говорять політики, здорова людина зразу піддає сумніву, бо політики схильні описувати речі так, як не є.

Мають бути одномовні російські й одномовні українські канали. Бо в нас є російськомовні громадяни, вони мають право на обслуговування своїх потреб. Це дозволить нарешті усунути чинник, який руйнує українську мову, і російську, зрештою, теж. Який міняє цілу парадигму культур, нівелює культуру як таку.

Людська цивілізація - вербальна. Збудована на слові. Якщо кажете, що не важливо, якою мовою звертаються, мовляв, "и так поймут", то цим ви стверджуєте, що головний чинник, на якому будована європейська культура століттями, не важливий. Як тоді сказати учневі, що потрібно добре вчитися в школі, якщо він бачить, що люди, які не вміють скласти членороздільної думки, роблять кар'єру в політиці, бізнесі й де завгодно? Тоді весь сенс культури й освіти випаровується.

Як мовознавець бачу велику історичну ситуацію: коли мова великого народу - навіть якщо тільки 67% декларують українську як рідну, це великий народ - зникає. Якщо нічого не змінити, вона зникне за час одного покоління.

Думаю, це песимістичний сценарій. У мови були й набагато складніші часи.

- В ті часи не існувало телебачення. Русифікатори не змогли знищити українську мову в 19 і 20 століттях, коли основним інструментом цього була система освіти. Система освіти не досягала всіх куточків. Селянство було неписьменне, і це виявилося як благословінням Божим, як не парадоксально. Воно лишилося не русифікованим. Від телебачення зараз нікуди не втечеш. Воно проникає в усі клітини суспільства. Мовна шизофренія. навіть совєтам не спала на думку. Вони би створили цей свій совєцький народ, якби таке при думали.

Тарапунька і Штепсель існували.

- Але це було для сміху. А в нас зараз не моргаючи оком, людина веде інтерв'ю російською, а їй відповідають українською або навпаки. Мої студенти з америки, які приїжджають, думають, що це якийсь жарт спочатку. Потім бачать, що це не жарт, а жах.

Мій співрозмовник Сергій Тарута перед вами відповідав мені російською. … Що робити, перекладати його слова?

- Відповідь проста. Робити те, що робиться в усіх державах світу, за винятком України, не знаю, як там у Білорусі. Я ж спостерігав не тільки Сполучені штати. Квебек франко-англійський, Каталонію, Країну Басків. Спеціально сидів перед телевізором і перемикав канали. І в Бельгії таке не практикують. Нема цього змішування. Казати "і так понятно" - це зводити людську культуру до дуже примітивного знаменника. Це добре, коли ви висловлюєте дуже примітивні смисли. Мішанкою не можливо висловити глибинні смисли - те, на чому будується витончена, глибока, відшліфована і багатогранна людська культура.

Але бачите, був я в Латвії, де дуже серйозні дискусії між російськомовними, які не склали знання мови, і латишами, які говорять своєю державною. Мені здається, що між ними стосунки набагато гірші, ніж між українцями і росіянами в Україні або україно- і російськомовними. Може, ця мішанка цементує, а не розділяє нашу націю? Може, коли б ми сепарували, російська пропаганда була би сильнішою, бо люди, які б себе відчували окремо від українського світу, вибудовували би свій, чужий, російськомовний світ. І простіше було б їм ступити на сторону Росії в цій війні?

- Я вважаю, що цей формат, який зараз існує в Україні, увіковічнює поділ за мовною ознакою. В додаток до того, що руйнує обидві мови. Цей формат унеможливлює для росіян, які люблять українську мову і хочуть її знати, можливість її вивчити. Бо вони постійно чують цей суржик і шум. Їхня свідомість постійно поділена. В інших країнах здібна до мов людина може вивчити мову, чуючи її звідусіль. В Україні не чутно скрізь української мови. Натомість чуєте змішану і постійне перемикання.

Я мав справу з жертвами цієї ситуації, які потрапляли до мене в групу української мови середнього курсу в Гарвардському університеті, де я викладав на літній школі. Я не міг цю людину декодувати. Я мусив почати з самого початку. Він не знав, що половина слів, які говорить, не є українськими. Що третина форм, які вживає, не українські. Він до того 6 років вчився в Тернопільському медуніверситеті, пакистанець. Це був чистий орвелянський кошмар. Є інші способи досягти порозуміння, єднання нації, ніж руйнування засад нашої культури.

Думаю, країна буде примітивізована. Російський інтернаціоналізм постійно намагався примітивізувати українську культуру. Всю. Звести її до сільської й нецікавої. Деінтелектуалізувати її. Пам'ятаєте, в українському театрі заборонялося, щоби шляхта говорила українською мовою? Тільки селяни. Заборонялося, щоб українські п'єси в театрі були психологічні, глибокі…

Звичаєві лиш.

- Так, так. І, по суті, зараз та сама деінтелектуалізація, цим разом смертельно ефективна. Ми повинні собі здати справу. До сих пір себе обманюємо, що це веде нас до якогось миру. Ні. В Україні величезна і масова дискримінація україномовців за мовною ознакою - коли люди, які говорять українською і прагнуть користуватися нею так само природно, як поляк у Польщі говорить собі польською, і так далі, відчувають себе не комфортно. Почуваються жертвами того, що в соціолігвістиці називається символічним насильством.

Хочу в вас пораду попросити. 2010 я з вами говорив просто як журналіст. Зараз - ще й як депутат ВР, і навіть очолюю комітет з питань культури. Те, що ви кажете, якраз наша справа… От ми на роздоріжжі. Або затверджувати урядові законопроекти, або готувати з приводу мовної політики ще якісь. Що робити? Які ключові законопроекти, які би стосувалися мовної політики, зараз важливо прийняти?

- Перше. Заборонити змішування мов. Це абсолютно колонізаторська політика. По-перше, почнеться конкуренція двох культурних продуктів. Дуже здорова. Яка буде вести до зростання і одного, і другого. Зараз незрозуміло, що українське, що російське. Де український фільм, де російський, де українська пісня?

У нас нема конкурентного ринку. Це зніме не тільки мовну, а й ідентифікаційну шизофренію - коли людина не знає, ким же вона є. І їй здається, що це нормально. Така шизофренія є перехідним етапом. Моя порада: якщо ви хоч це зробите, це вивільнить величезну культурну енергію і призведе до того, чого ми ще не мали за 20 років - до українського культурного відродження. Коли українцями захочуть бути і російськомовні, і які-завгодно... Так, як, пам'ятаєте, це було в 1920 роках? Якщо ви в Харкові станете перед будинком "Слово", і подивитеся меморіальну дошку - які там прізвища. Російські, польські, єврейські - всі хотіли бути частиною українського проекту.

Ви таке зробите, якщо почнете з цього.

×