Горілка, олів'є, мандаринки і п'яний Женя Лукашин, ось він - Новий рік по-радянськи. Сьогодні ми розповімо, як зустрічали Новий Рік жертви консерватизму, і як це було сумно.
Святкове меню епохи застою не вирізнялося особливою різноманітністю. Зрозуміло, перший секретар міськкому партії і робочий трубопрокатного заводу вживали під бій курантів не одне і те ж. Але в загальній масі радянські люди на Новий рік ставили на стіл дуже схожий набір страв: те, що вдалося дістати!
Що їли
Олів'є, сервелат фінський (буженина), холодець, риба заливна, риба червона, шпроти, ікра зі спецпайку, мариновані і солоні огірки та помідори з домашніх заготовок, курка (качка у просунутих гурманів).
Що пили
Шампанське "Советское", горілка "Столична", вино напівсолодке, газована вода "Буратіно"
На солодке
Торт покупний або "Наполеон" власного виготовлення, цукерки "Ведмедик на Півночі". Ну і яблука, мандаринки.
Головний радянський новорічний тост
"За великий радянський народ! За Комуністичну партію! За нашу улюблену соціалістичну Батьківщину!"
Розваги
Крім бенгальських вогнів, серпантину і хлопавок з вилітаючими з них конфетті та пластмасовими іграшками, розважатися в Новий Рік не було чим. Єдиною домашньою розвагою, крім сп'яніння, був телевізор.
Новорічна програма двох (так, у 1977 році лише двох!) радянських загальнодоступних каналів будувалася за єдиним принципом: по мірі сил розважаючи, залишитися в руслі лінії партії. Тому до півночі зазвичай слідували свіжі (тоді вони ще були такими) комедії на новорічну тематику, потім починався "Блакитний вогник", потім йшло звернення генерального секретаря КПРС (або диктора Кирилова) до народу. А після бою курантів починалося найцікавіше: "Мелодії і ритми зарубіжної естради", де в різний час пробивалися до глядачів АВВА, Modern Talking, "Боні-М" та інші ласі групи.
Подарунки
Класика жанру: він їй - французькі парфуми, вона йому - електробритву, була продиктована не стільки гарним смаком, скільки недоступністю інших предметів розкоші. Навіть дуже коханій жінці машину подарувати було неможливо. А вручати чоловікові краватку вітчизняного виробництва - так просто поганий тон. Вибір подарунка диктувався переважно не смаком, а можливістю його дістати. Тому після чергового свята на трюмо ставало ще одним флакончиком "Червоної Москви" більше.
Ну і бонус-трек. Краса
На свято потрібно гарно виглядати. Але як? Ніщо так не прикрашає жінку, як перекис водню. Ця теза ставала якомога більш актуальною напередодні кожного чергового новорічного торжества в Радянському Союзі. Словосполучення "салон краси" тоді не зрозуміли б найзавзятіші модниці. В перукарнях напередодні Нового року запис був такої щільності, що позаздрила б навіть ртуть. І якщо чоловікові в рамках підготовки до свята достатньо було змінити домашні треники на сорочку в розводах і, може бути, на знак особливої прихильності поголитися, то жінці було набагато складніше. І їй залишалося лише покладатися на власну винахідливість і вмілі руки подруг.
От і йшли в хід хна ("радикальний рудий колір") і перекис водню ("блондинка за рогом"), на півдня голову заковували в бігуді. Змішувалася туш "Ленінградська" з борошном (секрет пропорцій у кожної свій), фарбувалися вітчизняні капронові колготки тілесного кольору в чорний, щоб виділитися серед інших гостей. Верх ароматного шику - духи "Кліма", нижня межа - духи "може Бути". Чоловікові належало теж пахнути, але вибір був ще менше: "Саша", "Російський ліс", "Трійний".
8 
35413
Коментарі