"У нашому будинку живуть вісім сімей з України"

 

2500 українців торік придбали житло в Польщі. Найбільше у Варшаві та Мазовецькому воєводстві, говорить голова рієлторської палати Віктор Несін.

— Ніколи не думала, що кудись переїжджатиму. Все життя у Вінниці прожила. Але ­2014-й показав, що на нашу державу не можна сподіватися. Війна не закінчується, почалася чергова економічна криза, — розповідає 41-річна Ольга Вітомська. Торік у грудні придбала двокімнатну квартиру в польському місті Лодзь за 53 тис. євро.

Переїхати з родиною жити за кордон планує наприкінці травня, коли син закінчить навчання в школі. Зараз мешкають у родичів, свою трикімнатну квартиру продали.

— Чоловік — будівельник. Ремонти робить, працював за кордоном. Зразу думали виїхати в Чехію. Там живе давній друг чоловіка, але квартири виявилися занадто дорогі. Грошей вистачило б на однокімнатку. Від знайомих почула, що в них син вчиться по карті поляка. Стала пробивати цей варіант. У чоловіка прабабця була полячкою. На збір документів витратили півроку. Спочатку оформили карту поляка на чоловіка Сергія, потім — на сина Андрія. У серпні вперше поїхали до Польщі. Замовили тижневий екскурсійний тур. Накупили тамтешніх газет, їздили по оголошеннях дивилися квартири. Хотіли спочатку селитися у Варшаві. Але центр забудований старими домами з височенними стелями. Незручне планування — кімнати прохідні. Є проблеми з каналіза­цією. На окраїні зручніші квартири, за квадратний метр просять від тисячі євро. За тиждень так нічого й не підібрали.

Вдома Вітомські записалися на курси польської мови.

— За три місяці вже могли потроху говорити. Стало легше спілкуватися з рієлторами. Господарі житла, як чують польську, охочіше йдуть на контакт. Можна поторгуватися, знизити ціну на 15–20 відсотків, — каже Ольга. — Квартири шукала на польських сайтах оголошень. Зв'язувалася з господарями по скайпу. Переконалася, що не можна вірити фотографіям. Поляки часто хитрують, особливо з іноземцями, виставляють чужі фото. Раз попалася на гачок. Сподобалася квартира в Гданську. Поїхала подивитися й розчарувалася: зовсім інші розміри кімнат, більшості меблів вже не було, ремонт зроблений років 10 тому. Господар виставив фото одразу після ремонту. Після того навчилася робити оглядини по скайпу. Просила власників походити з камерою, показати, що де стоїть, розказати історію квартири. У листопаді поїхала до Лодзя. Там знайшла три підходящі помешкання. На цьому місті зупинилася, бо там є університет. Вибрала двокімнатку неподалік центру. Квартира на 64 "квадрати", з окремими кімнатами, невеликою кухнею. За неї власник хотів 60 тисяч євро. Але коли почув, що платитиму готівкою, згодився віддати за 53. Житло продавалося з меблями й побутовою технікою. У нашому будинку живуть вісім сімей з України. Троє перебралися зі Львова. Поляки кажуть, що українці почали більше їхати з минулої осені. Багато молодих сімей із дітьми. Перевозити всі речі з Вінниці не плануємо. Меблі, побутову техніку продаємо через інтернет. Що залишиться — роздамо знайомим.

×