- За перший квартал 2015-го коаліція зобов'язувалася виконати 100 завдань з коаліційної угоди. Минуло три з чотирьох місяців. За цей час вже мали зробити 75%, - каже антикризовий менеджер та громадський діяч Олег Дерев'янко, 39 років. - Тому це питання – наскільки з самого початку реалістичним був той обсяг, який вони собі запланували. Я з самого початку казав, що виконання навіть 50% завдань буде великим успіхом.
Якихось успіхів коаліція таки досягла?
- Іноді вона демонструє здатність до спільної дії. Ну от поміняли генпрокурора. В угоді цього немає. Там прописані закони, які треба прийняти, щоб Україна рухалася вперед. Генпрокурор заважав ухвалити ці закони? Було кілька сотень голосувань. Ми бачили великий ентузіазм, коли треба було ухвалювати бюджет. Було б чудово, якби така ж наполегливість була і щодо критичних для успіху реформ законів. Наприклад, конче потрібного нового закону про державну службу.
Чим загрожує відсутність політичної волі у влади?
- На нас чекають цікаві місцеві вибори. Вже зараз багатьох політиків турбує насамперед це, а не проведення реформ. Особливо, якщо буде децентралізація і більше влади віддадуть на місця. Політична воля є, але вона є не у всіх і не в кожному потрібному випадку. Тому краще уникати вживання слова "влада", а казати про конкретні гілки і конкретних відповідальних осіб. Бо вживаючи надто узагальнене 'влада', ми розмиваємо відповідальність, а її треба завжди конкретизувати і питати у конкретних суб'єктів про конкретні завдання.
Що побачимо до виборів?
- Багато залежатиме від того, як розвиватиметься ситуація в Донецькій і Луганській областях. Адже чим більше вона там буде заспокоюватись, тим більше зростатиме увага суспільства до, власне, реформ.
Що уряду заважає запустити реформи?
- Уряд не є однорідним. Там працюють люди, які дійсно прийшли щось змінювати. Є непоганий рух, наприклад, у Міністерстві інфраструктури і Міністерстві аграрної політики та продовольства. Міністерство освіти ще за попереднього, першого пост-майданівського уряду розпочало дуже важливі реформи і продовжує їх робити. Поки що вони не помітні, але стратегічно дуже важливі і корисні для країни.
А прем'єр-міністр?
- У НАСА (національне космічне агентство США. - Gazeta.ua) є такий собі перелік неформальних правил для менеджерів складних проектів. Одне з них звучить так: краще прийняти неправильне рішення і потім його виправити, ніж не ухвалити жодного, і потім вже може бути запізно приймати будь-яке, навіть найкраще рішення. У нас, зазвичай, багато критики і дуже мало альтернативних пропозицій. До прем'єр-міністра є багато претензій і в експертних середовищах і в суспільстві. Як завжди, люди хочуть все й відразу. Добробут падає, а помилки, справді є. Але ми вперше в історії впритул наблизились до тих, справді, важливих і, справді, непопулярних реформ, без яких рух вперед неможливий. Наприклад, енергетичний сектор, зміни в якому викличуть ще більше незадоволення у людей.
Як змусити владу почати працювати по-новому?
- Зараз на чолі деяких міністерств стоять люди, спроможні реформувати свої галузі. Найбільше руху вперед заважає відсутність справжніх політичних партій, структурованості політичного середовища і прозорості фінансування політичної діяльності. За принципом, щоб партії відображали інтереси тих чи інших суспільних груп, а не своїх спонсорів.
Як це змінити?
- Суспільство має тиснути, щоб нарешті був прийнятий закон про політичні партії, їх прозоре державне фінансування, прозорість медіа, заборону політичної реклами на телебаченні і радіо. Щоб унеможливити ситуацію, коли за два місяці до виборів створюють партію і купують виборців у той чи інший спосіб.
Якими методами тиснути?
- Найдієвіший спосіб - це об'єднання лідерів громадської думки навколо кількох найбільш важливих тез. Друге - співпраця з міжнародними організаціями і тиск на владу через них. Суспільство має сказати їй: вирішуємо ось ці ключові речі і тільки тоді рухаємося далі. Але це не означає, що в цей час нічого не робимо по інших напрямках. Маємо працювати паралельно. Наприклад, неможливо змінити інші сфери без реформування державної служби.
Якщо вдало проведуть реформу МВС і запустять нову патрульну службу у Києві, це надихне на подальші зміни. Іншим сигналом про початок реформ стане оприлюднення чиновниками декларацій не про доходи, а про видатки.
В Україні партії тримаються на харизматичних лідерах. Без них вони просто зникнуть. Як бути тут?
- Це стосується не тільки партій, але й суспільного життя, і бізнесу, і це стосується не тільки України. Харизматичні лідери потрібні, без них нічого не відбувається. Але вони не повинні ставати авторитарними вождями. І мають бути законодавчі запобіжники від цього. Наприклад, у законі про політичні партії мала б з'явилися вимога до партій включити в свої статути механізми внутрішньопартіїної прямої електронної демократії. Створюється сайт. Кожен член партії отримує легітимний електронний підпис. Скликати з'їзд можна у разі бажання, наприклад, 25 відсотків партійців. Натомість, у нас створюють партії під вождя. Він є єдиним впізнаваним обличчям у медійному просторі, контролює представництво на з'їздах. Туди привозять лише своїх прихильників, які голосують необхідні рішення. А демократичні процеси відсутні. Спочатку так відбувається в партії, а потім - і в державі. Мобілізоване українське суспільство потребує партій принципово нового зразка, заснованих на принципах мультилідерства, постійних і конкретних активностях, а не на порожніх політичних деклараціях. Лише такі політичні сили можуть стати масовими, оскільки їм повірять зрілі українські громадяни, що за останній рік переконалися в ефективності спільної і добровільної дії.
Як відділити бізнес від влади?
- Питання в прозорості і в тому, що великий бізнес завдяки своїм ресурсам впливає на владу, а малий та середній - ні. Немає закону, який би забезпечував прозорість фінансування політичних партій. Є народна мудрість: хто платить, той замовляє музику. Якби кошти на розвиток партій давала держава, вона обирала б і порядок денний. Також треба прийняти новий закон про вибори, щоб вони стали пропорційними за відкритими списками. Заборонити політичну рекламу на телебаченні та радіо. Тоді буде єдина можливість донести свою позицію до людей і отримати їхні голоси - працювати з ними напряму. Тут немає нічого нового, це просто треба почати, нарешті, втілювати в життя.
Як вплине на країну "затягування пасків"?
- Треба не заробітні плати обмежувати, а скорочувати непотрібні функції і цілі державні органи. Тоді можна говорити людям про "затягування пасків". Єдиний вихід - проведення реальних структурних реформ з вивільненням підприємницького потенціалу. Люди повинні на рівні самозайнятості забезпечувати себе та родини. Народ може багато чого пережити, коли побачить, що відбуваються зміни.
Який у нас запас міцності?
- Вороги працюватимуть на дестабілізацію ситуації. Щоб люди виходили на вулиці, протестували, зносили владу. Та західний світ не може дозволити собі поразку. Якщо реальних змін в Україні не буде, зміниться влада. У який спосіб - поки незрозуміло. Можуть почати з того, що точково "випускатимуть пару", як це сталося зі звільненням генпрокурора Яреми.
Ситуація в країні зараз яка - терпима, погана, безнадійна?
- Президент почав працювати у травні - скоро буде рік. Незабаром буде сто днів діяльності уряду. Парламенту - чотири місяці. Я не прихильник напрямку 'всепропалонассливают'. Потрібно, щоб якнайшвидше запрацював загальнонацінальний проектний офіс реформ, який би координував складні реформи, що знаходяться на перетині різних галузей (а отже інтересів і впливів). Це критично важливо. Потрібно, щоб проектний офіс реформ був створений і ефективно працював в кожному міністерстві (замість непотрібних і зайвих функцій і відділів, які є скрізь), адже здійснення реформ – це реалізація відповідних проектів, успіх яких залежить від того, наскільки професійним є проектний менеджмент.
До дна далеко?
- Падати завжди є куди. Війна, звичайно, є вагомим чинником. Але вона відбувається на трьох відсотках території. Питання в тому, який найгірший сценарій розвитку подій, якщо світ не буде стримувати агресію Путіна. Де тоді межа - Південь-Схід чи й далі. Позитивно те, що у світових колах немає настроїв, що на Україні треба ставити хрест.
Які настрої переважають у суспільстві?
- Чимало хто каже: все пропало. Люди бачать зростання курсу долара, цін і втрату території. Майже відсутня комунікація, яка б дозволяла давати народу надію. Настрої песимістичні щодо можливого покращення з нинішньою конфігурацією політичних сил та діячів. Цим може скористатися ворог. Аж до спроб перевороту й приведення до влади людей, з якими в них зараз непогані стосунки. Досі чимало військових і політиків лишаються агентами Кремля. Ми не знаємо їхню кількість. Але вони є. Тому вкрай важливою є потужна коаліція реформаторських сил по кожному з напрямків. Це трикутник взаємодії держава/політика-суспільство-бізнес і справді професіний менеджмент проектів змін. Там де це буде зроблено – буде успіх, там, де ні, буде як завжди – спочатку ентузіазм, потім розчарування, потім паніка, далі пошук винних, потім покарання невинних, а наприкінці - похвала і нагородження тих, хто не брав участі.
3 
8759
Коментарі
3