"У вас на Болотній площі під час протесту варили борщ?" -Богуш

 

Політтехнолог 43-річний Денис Богуш кладе на стіл дерев'яну скриньку. В ній лежать кілька сувенірів і книжка народного депутата з "Блоку Петра Порошенка" Ігоря Гриніва "Мистецтво перемагати". Це — подарунок автора. Богуш каже, що дав Гриніву почитати твори китайського стратега і мислителя Сунь-цзи, автора "Мистецтва війни". А той зробив чудову адаптацію до українських реалій з авторськими ідеями.

Із файла дістає картинки до своєї книжки про козака-характерника (воїн-перевертень. — "ГПУ"). На обкладинці зображений Богуш в образі козака: з оселедцем, вусами. Тримає шаблю. Навколо — вовк, змія, ведмідь і сокіл. ­Звірі символізують стихії.

— Працюю над книжкою п'ятий рік. Щоб видати, не вистачає 35 тисяч доларів, — розповідає. — Найдорожче обходяться малюнки.

Як осмислюєте півторарічний досвід нової України? На якому етапі розвитку ми зараз?

— Триває третя громадянська хвиля самосвідомості. Люди починають розуміти, що таке Україна. Перша хвиля — 1991 рік. Проголосували за незалежність, але до кінця не усвідомлювали, що воно таке.

Друга хвиля — Майдан 2004 року. Показали, що здатні змінити владу. Що маємо свою унікальність. Бо вся російська пропаганда, серіали були направлені на те, щоб стерти українську ідентичність.

Саме тому російський президент Володимир Путін постійно повторює, що росіяни, українці й білоруси — один народ?

— Він повторює, але це — не так. Потрібно, щоб наші дітки ще з дитсадка хотіли бути на когось схожими. Не на людину-павука, не на мушкетерів, а наприклад, на козака-характерника. Майдан породив пантеон своїх героїв — Небесну сотню. Вже відроджується бойовий гопак. Це найсильніший удар по московській пропаганді. Бо показує: ми — інші, ми значно відрізняємося від росіян.

Знайомий московський ­політконсультант ­запросив виступити на конференції у Санкт-Петербурзі — по скайпу. Росіяни кажуть: ви у своїх протестах робите багато помилок, ми в цьому — однакові. Запитую: у вас на Болотній площі під час протесту варили борщ? Дівчата з бутербродами ходили під кулями? А в нас майже мільйон людей вийшли на вулиці після побиття студентів. Й одразу само­організувалися. Хтось збирав гроші, хтось завідував медициною, хтось відповідав за продукти. Турки теж збиралися на площі Таксім. Але було це в теплу погоду, і їх розігнали двома водометами. У нас же лили в 15-градусний мороз — і нічого. Людей убивали, калічили, однак ніхто не здригнувся.

У чому ми ще сильні?

— Путін не жартує, коли говорить, що поставлять на передову жінок і дітей. Така в них тактика. Одна армія у світі знає, що з цим робити — ізраїльська. У них є спецпідрозділ, який відділяє цивільних від військових. Але те, як наші воюють — захоплює. Особливо — як тримали ­Донецький аеропорт.

На якому рівні зараз українська армія?

— Після анексії Криму ми зробили ривок років на 15 уперед. Сьогодні наша артилерія стріляє так, що бойовики — в шоці. Будь-які прориви для них закінчуються дуже погано. У наших єдине питання — чи можна стріляти. Переважно — не можна. Путін сидить і чекає аргументів, щоб напасти. Спрацьовує наша українська витримка. Спецпризначенці розказують: сидять в окопах — 20, 30, 50 відсотків убитих, але не йдуть. Ніхто не тікає.

Путін знав, що в Україні стільки-то військ, такі — повністю розвалені, такі — ­ледве тримаються, забезпечення немає. Але він ­уявити не міг, що 50–60 відсотків потреб армії забезпечуватимуть волонтери. В його голові це не ­поміщається.

У деяких сферах зміни потроху відбуваються, а в деяких — насамперед у судах, в прокуратурі — усе стоїть на місці. Чому так?

— Влада у процесі змін відстає від суспільства. Найголовніша проблема — нікого ні за що не карають. Навіть за вбивство Небесної сотні. Але певний прогрес є. У сейфах працівників прокуратури знайшли діаманти. Ті звикли, що є недоторканними, що в прокуратуру точно ніхто не зайде. Але зайшли. Чиновники раніше не думали, що літатимуть над їхніми будинками і питатимуть: звідки ті взялися?

Чого очікувати від суспільства в найближчі місяці?

— Осінь і зима будуть важкими. Локальні виступи, розбірки — бо на руках багато зброї. Можливі самосуди над чиновниками, які особ­ливо зарвалися.

На місцевому рівні маємо ситуацію 2010 року, бо вся влада — від сіл до областей — лишилася з того часу. У кількох обласних радах у найбільших фракціях — колишні "регіонали". Вони переіменувалися, перефарбувалися, але це ті самі люди. Вони підуть добровільно? Ні. Бо присмокталися до бюджетних коштів, обросли зв'язками. Мали час "відмитися" — ­показати себе патріотами, волонтерами. Головний міліціо­нер однієї області, щоб не звільнили, на камери здав 200 мілілітрів крові.

Закон про вибори такий, що просто з вулиці балотуватися не можеш. Тож повинен здатися якійсь партії. А там, напевне, скажуть: маєш заплатити. Раніше за місце в обласній раді великого регіону платили в партійну касу від 100 до 200 тисяч доларів. А ще кандидат мав за свій рахунок проводити кампанію. Найстрашніше ж, що на сході та півдні країни зростає рейтинг "Опозиційного блоку". Він матиме великі фракції в тамтешніх радах.

На Донбасі вибори 25 жовтня ніби не проводитимуть. Але це теж не вихід. Тамтешні жителі будуть позбавлені права обрати собі владу. А вони — громадяни України. Просто мають інші погляди, бо довгі роки перебували під впливом чужої пропаганди. Вони й досі проти НАТО, а Росію вважають другом. Навіть в АТО деякі генерали кажуть, що воюють не з Росією, а з повстанцями. А тим часом Москва завозить на Донбас нові види озброєння — снаряди, які наскрізь пробивають танк.

Скільки часу треба, щоб з'явилась еліта нової якості?

— Років п'ять. Ми ж не з нуля це робитимемо. Громадяни, які вийшли на Майдан, ті, хто в АТО — це вершки суспільства. Їх треба трошки підучити — і заводити у владу.

3 бойовими мистецтвами володіє Денис Богуш. Це дзюдо, ушу, айкідо. З останнього має чорний пояс.

Заробляв по 20 доларів за сеанс голковколювання

Денис Богуш виріс у Кіровограді. Батько — викладач з теорії безпеки, мати — інженер.

Любив біологію, тому пішов навчатися в медичне училище. З третьої спроби вступив до медінституту. Здобув фах невропатолога.

— Сам заробляв на навчання, — розказує Денис Олександрович. — За допомогою акупунктури (голковколювання в певні точки тіла. — "ГПУ") лікував багатих. Сеанс коштував 20 доларів. За літо якраз заробляв необхідну суму.

1998 року потрапив на курси з піару. 2000‑го відкрив піар-агенцію. Під час виборчих кампаній консультує політиків.

У шлюбі вдруге. Дружина 34-річна Альона — юрист і піарник. Виховують синів — 4-річного Артема й Тараса, якому рік і вісім місяців.

×