— На похорони Михайла Чечетова прийшли ті люди, які могли довести його до самогубства, — каже 60-річний Олександр Бондар. Із 1998-го по 2003-й він очолював Фонд держмайна. На посаді був попередником Чечетова.
— Михайло Васильович був людиною Азарова і Януковича, — розповідає Бондар. — Був дисциплінованим. Накази виконував без обговорення. Для нього керівники були останньою інстанцією. Тим більше ті, які призначали його особисто. Коли я очолював фонд, мені теж надходили усні вказівки щодо приватизації. Виконувати їх відмовлявся. Казав: давайте письмове розпорядження, будемо розглядати. Через це звільнили і призначили Чечетова. Він зайвого не питав. Із цією рисою міг би стати гарним військовим.
У фонд Чечетов прийшов із Міністерства економіки, а доти був народним депутатом. На приватизації не розумівся. Кажуть, працював із сьомої ранку до десятої вечора. Такого за ним не помічав.
До призначення головою Фонду держмайна Михайло Чечетов був першим заступником Олександра Бондаря.
— Потім ми помінялися місцями — я став його першим заступником. Мали нормальні ділові стосунки, — каже Олександр Миколайович. — Друзями не були, але щороку вітали один одного з днем народження. З 2004‑го стали політичними опонентами. Він не був злою людиною — на відміну від інших "регіоналів". Під час помаранчевої революції я ходив на роботу в жовтогарячому шалику. Він на це ніяк не реагував. Знав, що можу відповісти.
Розмови про те, що колишні керівники фонду знають багато і їхні відвертості можуть призвести до проблем в олігархів та екс-президентів держави — перебільшення. 2005 року Чечетов здав слідству багато цінної інформації щодо політики приватизації за часів Леоніда Кучми. Розповів про Медведчука, Пінчука, Ахметова й Таруту. Якби хотіли, його могли б прибрати ще тоді.
3 
35413
Коментарі
1