"Націоналісти не пробачать Путіну поразку на Донбасі"

 

Російський президент загнав себе в кут

— Поразка на Донбасі сприйметься багатьма росіянами як катастрофа, як програш священної війни проти "українських фашистів". Націоналісти Путіну цього не пробачать, — каже 43-річний Олег Грицаєнко, заступник директора Центру міжнародних та порівняльних досліджень. Зустрічаємося зранку у столичному кафе "Волконський Кейзер" на Хрещатику. Олег Олексійович пригощає кавою з тістечками.

— Позиція Києва у світі зміцнилася в рази, — продовжує. — Москві доводиться грати роль миротворця, який нічого не хоче, крім припинення війни. Значить, Путін загнав себе в кут.

Захід готовий до жорсткіших санкцій проти Кремля?

— Так, якщо той не припинить конфлікт на Донбасі. Але до останнього намагатимуться домовитись. У військовому успіху української армії ніхто не сумнівається. Це створює сприятливий ґрунт для перемовин. Однак європейські політики прораховують усі варіанти: можливий ядерний конфлікт, розпад Росії, економічну кризу внаслідок санкцій. Кожен турбується про власну країну, тому залюбки хотів би уникнути неприємних наслідків конфлікту з Кремлем. Однак до колишніх відносин із Росією Захід уже не повернеться.

У Путіна залишилися приховані козирі?

— Націоналістичні кола в Росії стверджують, що Кремль здав "Новоросію". Риторика Путіна змінилась. У своїх публічних виступах він наголошує: як прекрасно, що "у нас есть Крым". А про Донецьк — лише кілька слів, і то вкрай обережно. В Москві розуміють, що конфлікт на Донбасі виграти неможливо. Він завдає тільки збитків. Тому його потроху згортатимуть.

Яка головна проблема Путіна на шляху згортання проекту "Новоросія"?

— Джин націоналізму. Він його стримував, а тепер випустив на волю. У Росії, одночасно з ліберальними колами, які виходили на Болотну площу, завжди була націоналістична опозиція. Вони також ходили на мітинги проти Путіна, вимагали звільнення ув'язнених побратимів. З анексією Криму і створенням проекту "Новоросія" Путін цього радикального джина випустив. Озброїв ідейних людей і направив в Україну оновлювати "русский мир". На певний час вони стали союзниками Путіна. Зараз розчаровані ним.

Чому росіяни вважають полковника головного розвідуправління Росії Ігоря Гіркіна, який був міністром оборони так званої "ДНР", національним героєм?

— Це для українців він — терорист. А для російських націоналістів — новочасний Че Гевара. Такі люди пропонують альтернативу: "русский мир" без Путіна, без олігархів, без бюрократів. У Слов'янську бойовики зібрали всіх алкоголіків, наркоманів і погнали на роботи. Такий примітивний порядок подобається багатьом росіянам. Припинення постачання зброї на Донбас вони сприймуть як зраду національних інтересів. Тому Москва згортатиме конфлікт поступово. Підтримуватимуть "ДНР" і "ЛНР" настільки, аби ті залишалися "занозами" в тілі України.

Гіркін уже перебрався до Москви. Ще рік тому експерти, аналізуючи майбутнє Росії, розглядали варіанти Майдану, палацового перевороту. Нині додався ще й сценарій Донбасу. Люди, які воювали, знають, що таке смерть. Хабарем від них не відкупишся. Уявімо, що центральна влада в Росії послаблюється і починаються антикавказькі бунти. В московському метро кожен другий — людина з Кавказу або Середньої Азії. Напруження витає в повітрі. Якщо це все вибухне, то "руських" захищатимуть Стрєлкови з Донбасу.

Яка імовірність такого сценарію?

— Його не можна заперечувати. Населення розігріте пропагандою. Українців сприймають як фашистів, карателів. Тут діє принцип "у боротьбі з бандерівцями не маємо права програти". Для них — це священна війна з фашизмом на зразок Другої світової.

Знакових для російських націоналістів Гіркіна і Болотова (самопроголошений лідер так званої ЛНР. — "ГПУ") замінили на людей маловідомих. І це сприймається як метод легкого "зливу". Адже справжніх героїв, переконані вони, важко зрадити. Непомітних фігур — раз плюнути.

Коли санкції Заходу стануть катастрофічними для Москви?

— Росія вже їх відчуває. Відтік капіталу — десятки мільярдів доларів. Уряд витрачає величезні кошти на підтримання рубля. Крим також потребує серйозних вкладень.

Україна зможе повернути Крим?

— Москві буде важко його втримати. Без материкової частини півострів неможливо розвивати. До того ж Крим потрібен Росії як військова база, а не як туристична територія.

Голова Верховної Ради Турчинов обіцяє, що за п'ять років вступимо в Євросоюз. Це реально?

— ЄС не має можливості приймати нових членів. Не варто сподіватися, що наступного року будуть значні зрушення. Нам спершу потрібно запровадити всі європейські норми, покращити інвестиційний клімат. Тоді можна буде говорити про перспективу членства. Тут є вибір: стати підконтрольними Брюсселю чи зберегти статус, як у Норвегії — залишитися незалежною країною, але з безвізовим режимом і тісною економічною співпрацею з Євросоюзом. Другий варіант для України — привабливіший.

А для Європи?

— Привітати Україну у складі ЄС для багатьох європейців ментально важко. Минув період, коли вони приймали сміливі рішення, розширювали свій вплив. Зараз континент у стані застою. Коли починаються розмови про розширення ЄС, пересічний європеєць хапається за гаманець і думає: скільки грошей із нього здеруть?

Країни Східної Європи можуть створити військовий союз?

— Це означало б зрадити НАТО. Для нас реально — будувати особливе партнерство зі Сполученими Штатами. І варто пам'ятати, що Москва не приречена бути нашим вічним ворогом. Політика Путіна йде в розріз із російськими національними інтересами. Завжди так не буде. Нам потрібно відбудувати Донбас, зробити з нього європейський регіон, стати центром розвитку для інтелігенції всього пострадянського простору. Через Україну зміниться і Росія.

Донбас реально зробити європейським?

— Було б бажання. Жахливо, що Донбас лежить у руїнах. Але з другого боку, з руїн легше будувати щось нове. У регіоні є туристичний потенціал: наприклад, соляні копальні. Був у таких нещодавно під Краковом. До кас — черги туристів. Екскурсії кожні 15 хвилин проводять різними мовами — англійською, іспанською, російською. Ми можемо застосувати європейський досвід реконструкції старих, закинутих індустріальних територій.

Чи достатньо Європа і США підтримують Україну?

— Путін перейшов межу, за якою для Європи і США страх нестабільності та нової війни більший, ніж можливі економічні втрати. Але Захід ретельно прораховує кожен свій крок. Меркель (канцлер Німеччини. — "ГПУ") не піклуватиметься про українців більше, ніж про власних громадян.

Від чого залежить підтримка Євросоюзу?

— Від нашої рішучості. Якби в нас досі не було своєї армії, то був би хаос — і не тільки на Донбасі. Важко підтримувати країну, яка не бореться за себе сама. Гроші на відновлення і розвиток економіки Захід виділятиме стільки, аби не допустити найгіршого. Решта — наша справа. Доведеться самостійно вибиратися з кризи.

Порошенко і його команда здатні реалізувати "українське економічне диво"?

— Бажання зробити реформи і залишитися в історії у Порошенка є. Але зараз пріоритет — завершити війну на Донбасі й провести парламентські вибори. А потім будуть реформи. У президента немає іншого шляху. У спину дихає розбуджена сила Майдану.

 Любить вареники з козячим сиром на пару

Олег Грицаєнко в серпні два тижні з родиною мандрував Україною. До цього відвідав 30 країн, переважно європейські.

Родом із міста Красилів Хмельницької області. Закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин. Говорить англійською, фінською, італійською. Рік працював послом з особливих доручень Міністерства закордонних справ. Від 2008-го — у Центрі міжнародних та порівняльних досліджень.

Улюблена страва — вареники з козячим сиром, приготовлені на пару.

Дружина 36-річна Наталія — веб-дизай­нер. Створює візитки, рекламу. Виховують сина, 8-річного Сергія.

×