— По жизни я ко всему была готова. Но о том, что Настя родит в 15 лет, даже думать боялась, — розповідає 33-річна Ірина Михальчук із Миколаєва.
Ходить навколо своєї 5-поверхівки із зеленим дитячим візочком. У ньому спить онук 3-місячний Іван.
— Про вагітність доньки дізналися, коли була на п'ятому місяці, — говорить Ірина. — Я плакала, кілька ночей не спала. Боялася, що скажуть про нашу дитину. Були навіть плани переїхати в інше місто. Все життя перед очима пробігло. Запитувала себе: чому ми? За що нам таке випробування?
Настя півтора року зустрічалася із Сашею зі своєї школи. Він на рік старший. Разом робили домашні завдання то в нас, то у нього вдома. Коли вони встигли дитину зробити, не знаю.
Я Настю народила у 18 років. Завагітніла у шлюбну ніч. Одружилися 22 квітня, а вона народилася 23 січня. Читати почала у 3 роки, в садку краще за всіх знала англійську, у школі з першого класу вчилася на відмінно.
Хлопчик прокидається, плаче. Ірина поїть онука молочною сумішшю з пляшечки.
— У Насті молока немає, годуємо німецькою сумішшю, бо на решту в малого алергія. В декрет мусила піти я. Доньці треба закінчити школу, — пояснює. — Думала, дев'ятий клас не закінчить. Але вона не здалася. На дев'ятому місяці ходила здавати екзамени. З животом ледь за партою поміщалася. Народила 12 червня. Навіть мови не могло бути, щоб вона аборт робила. Після абортів у такому віці можна більше ніколи не завагітніти.
Коли я дізналася, подзвонила Сашиним батькам. Його мама почала кричати, що це ще не факт, що Настя від її Саші дитину носить, що ніякого весілля не буде. Звісно, їх ніхто розписувати не збирався. Тут не в загсі діло. Але навіщо відрікатися від батьківства? Я знаю, що моя Настя більше ні з ким не могла бути, — плаче.
— Діти пересварилися між собою, але після пологів Саша в роддом прийшов і на виписці був. До сина приходить щотижня, навчився змінювати підгузники та готувати суміш. Він зараз в 11-му класі, а Настя — в 10-му. Через неї передумав їхати у Київ учитися. Хоче бути поближче до сина.
3 
35413
Коментарі