За якісної політики українська економіка зможе зростати щороку на вісім відсотків, – вважає аналітик Гліб Вишлінський
У якому стані зараз українська економіка?
– Починає відновлюватися після падіння 2014–2015 років. Але повільно.
Політики мали б прискорювати реформи. На практиці ж – уповільнюють їх. Маю на увазі заяву міністра економічного розвитку Айвараса Абромавичуса про Ігоря Кононенка (давній бізнес-партнер Петра Порошенка, народний депутат і перший заступник голови фракції БПП. – Країна), який намагався нав'язати йому заступника. Той мав би відповідати за управління державними підприємствами і дерибанити потоки. Після заяви міністра схеми починають вилазити на поверхню.
Президенту треба зробити вибір: чи готовий він піти на погіршення стосунків із міжнародними партнерами через те, що близькі йому люди отримують зиск від роботи державних підприємств?
Якщо якість державної політики буде хоча б такою, як до скандалу з Кононенком – цього року матимемо зростання економіки від 1 до 3 відсотків. Якщо ж буде політична нестабільність, дострокові вибори або згортання реформ і дерибан – нічого доброго не отримаємо.
В якій сфері треба працювати насамперед?
– Два основні напрямки – боротьба з корупцією і залучення інвестицій. Зараз у нас найнижчий, щонайменше з 2000 року, показник частки інвестицій у валовому внутрішньому продукті – 13 відсотків. У кращі роки до 2008-го він перевищував 20–25 відсотків, 2011-го був близький до 20. Йдеться про інвестиції не лише зовнішні, а й внутрішні.
Систему держзакупівель вдалося зробити більш-менш прозорою. В бюджеті грошей мало. Тому найдоступніше джерело корупції – контроль над державними підприємствами. Кожен день, доки Одеський припортовий завод чи Центренерго неприватизовані, приносить через схеми мільйони гривень людям, які їх контролюють. Зараз на рівні президента і прем'єра є щонайменше побоювання втратити контроль над цими потоками. Тоді у них не буде грошей на чергові вибори або ж доведеться витрачати свої. Тому приватизація держпідприємств і контроль над ними – ключові чинники. У ті з них, що залишаться у державній власності, як Нафтогаз, слід ввести незалежні наглядові ради і убезпечити їх від політичного впливу.
Коли пересохнуть усі потоки, тоді зникнуть джерела фінансування політичної корупції. Депутатам не платитимуть мільйон доларів за якесь рішення. Бо таких грошей просто не буде. Хіба що братимуть з особистого рахунку, з украденого раніше.
Приватизація на користь правильних і стратегічних інвесторів дозволить створити успішні історії, про які напише The Financial Times. Наприклад: хімічне підприємство в Україні викупила одна з найбільших міжнародних груп. Це сталося під час прозорого тендера, тому ціна зросла. Якийсь керівник іншої глобальної компанії прочитає про це в літаку і спитає у свого відповідального за регіон: "А що в нас з Україною? Ми колись про них думали, але почалася війна. Може, пошлемо туди місію та повернемося до цього питання? Я прочитав, що в них успішно пройшла приватизація". Саме так буває в житті.
Якщо це зроблять, то не буде проблем із надходженнями до бюджету. Водночас податковий тиск на підприємства зменшиться. Вони зможуть спрямовувати кошти на внутрішні інвестиції.
Стабільність потрібна і громадянам.
– Звісно, щоб люди не купували 100–200 доларів за зарплату і не клали їх під матрац. Це розганяє ціни і зменшує купівельну спроможність українців, вони біднішають. Гроші не працюють. Їх не розміщують на депозитах у банках. Ті не видають кредити, відповідно – значно гірше бізнесу. Якби люди несли гроші в банки, ті знизили б кредитні ставки. Тоді бізнес міг би розвивати виробництво.
Що відбувається з обмінним курсом гривні?
– Тут накопичились різні чинники. Дисбаланси були ще за президентства Януковича. Курс тримали, тому резерви за час його правління скоротилися вдвічі (для підтримання фіксованого курсу гривні за Януковича витратили понад $20 млрд золотовалютного резерву, за даними екс-голови Нацбанку Володимира Стельмаха. – Країна).
Позаторік резерви використали для розрахунків за газовий борг перед Росією. Потім Нацбанк частково профінансував розрахунки за договором на зиму 2014–2015 років. Резерви зменшилися до 6 мільярдів доларів. Із такою сумою регулятор не мав інструментів впливу на курс.
До того ж – війна на Донбасі. Вона одночасно вдарила і по орієнтованій на експорт промисловості регіону, і по потоках валюти звідти.
Є ще суб'єктивні фактори. НБУ вдалося очистити банківський сектор. А у валютній політиці було багато помилок. По-перше, Валерія Гонтарева йшла на поводу у президента. Через політичне втручання перед парламентськими виборами з резервів фінансували стабільність курсу. Всі розуміли, що після виборів буде девальвація. Тому скуповували долари і євро.
Друга помилка: на початку 2015-го (в лютому торік курс гривні на чорному ринку впав до 36 грн за $1. – Країна) Нацбанк запізно ввів інструменти контролю над ситуацією. Далі: вони мали б пропрацювати кілька місяців і бути скасованими, але діють досі. Зараз дають зворотний ефект, бо через них валюту в країну просто не завозять. Будь-яка середня компанія, яка працює з експортом чи імпортом, має офшори, тому операції закриваються за межами України. Там накопичують прибутки і сплачують дивіденди.
Який прогноз щодо курсу на цей рік?
– На нього насамперед впливає політична ситуація. Якщо будуть загострення або влада зупинить реформи, то "вашингтонський обком" може сказати: "не будемо вас фінансувати, якщо далі так поводитиметеся". Тоді під загрозою опиниться програма Міжнародного валютного фонду і макрофінансова допомога Євросоюзу. А це разом з іншими прив'язаними до них позиками – 7 мільярдів доларів. Курс може бути і 30, і 32 гривні за долар.
Не варто забувати про сильні сезонні коливання. Взимку в нас є дисбаланс торгівлі на користь імпорту. Навесні починається експорт, у квітні-червні гривня зазвичай зміцнюється. З вересня знову починає послаблюватися. Багато залежатиме від Міністерства фінансів і Нацбанку: чи випускатимуть зайві гривні в обіг? Якщо діятимуть жорстко, то можна очікувати на посилення нацвалюти. Зрозуміло, що зараз вона передевальвована. Люди не довіряють їй як засобу заощадження.
Якби збільшились інвестиції, валюта пішла б у виробництва. Зростав би експорт, частково заміщувався б імпорт. Поліпшився б торговельний баланс. Це позитивно вплинуло б на курс гривні. Але цього не буде, якщо Кононенко й подібні боротимуться за контроль над потоками державних підприємств.
Тобто Україна знову в точці, з якої може або піти вперед, або падати вниз?
– Якби рейтинг президента і довіра до нього були б такі, як одразу після обрання, він міг би дозволити собі багато чого у стосунках і з громадянами, і з міжнародними партнерами. Але зараз Порошенко не має запасу політичного капіталу. Економічного жирового прошарку – теж. Без міжнародних кредиторів, тільки на резервах Нацбанку, цей рік протягнути не вдасться. Очевидно ж, як усе відбувається. Наприклад, посол США послухав Абромавичуса і написав записку у Вашингтон. Віце-президент Джо Байден подзвонив Крістін Лаґард, директору-розпоряднику МВФ, і попросив зачекати з траншем, бо "з Києвом треба вирішити кілька питань".
Зрештою, з грудня 2014 року в нас непоганий уряд. Темпи реформ недостатні, але зроблено багато. В нашій ситуації важливо не тільки приймати хороші рішення, а й не допускати поганих. Щодо цього нинішній уряд суттєво кращий за попередні.
Цього року маємо отримати 7–10 мільярдів доларів позики. Вони врятують українську економіку?
– Ці кошти потрібні для поповнення резервів НБУ – щоб той мав інструменти впливу на курс у разі несприятливої ситуації. Частина піде в бюджет. У ньому спланували дефіцит 3,7 відсотка ВВП. Фінансування закладене, зокрема, за рахунок міжнародних донорів. Якщо цього не буде – доведеться друкувати гривні, щоб видавати зарплати й пенсії. В такому разі отримаємо девальвацію та високу інфляцію.
Є ще один варіант – зменшити зарплати бюджетникам. І що – тоді президент вийде і скаже: "Я образився на Америку, бо вони не розуміють мого друга Кононенка, який хоче розкрадати гроші з держпідприємств. Тому не будемо брати в них кредити. Давайте затягнемо паски, щоб у Кононенка були гроші"? Навіть за Януковича це не спрацювало б. Зараз – тим більше.
Доходи населення відносно долара знецінилися втричі.
– Не треба робити драми там, де її нема. За 2015-й ціни зросли майже у півтора разу. Позаторік – ще на 25 відсотків. За останні два роки реальні доходи впали у півтора-два рази. Не всі витрати залежать від курсу валют. На їжу ціни втричі не зростали. Хіба що харчуватися винятково імпортними продуктами.
Головна проблема в тому, що найбільше постраждали найменш забезпечені. Адже пенсії та зарплати бюджетникам зростали повільніше, ніж ціни.
Коли зростання доходів почне встигати за цінами?
– Це залежить від темпів економічного зростання. Якщо матимемо плюс 5 відсотків підвищення ВВП – з'являться кошти, розігріється ринок праці, буде додатковий попит на робочу силу, почнуть збільшуватися зарплати.
Але Україна – не у замкненому просторі. Російський рубль девальвував майже так само, як гривня, казахстанський тенге – теж, євро – на 20‑25 відсотків, польський злотий – на 30. Чому? Бо в регіоні багато сировинних експортерів. Вони – торгові партнери України. Тому сусіди тягнуть нас за собою.
Фаза дешевої сировини може тривати 10–15 років.
– Україна залежить від світової ціни на метал, але дедалі більше надходжень маємо від експорту аграрної продукції. Тут у нас потужний потенціал, та й інвестиції в цей сектор були значні. І ситуація з цінами на зернові не така погана, як на метал. Загалом темпи економічного зростання у світі більш-менш нормальні. Цьому сприяє здешевлення енергоносіїв. Гірше нафтовим країнам, де падають доходи бюджету. Також сповільнилося зростання економіки Китаю.
Україна більше експортує сировинні товари, ніж імпортує паливо. Тому, з погляду торговельного і платіжного балансу, програємо – десь мільярд доларів на рік. Не шалена сума.
Коли зможемо досягти 5-відсоткового зростання?
– Якщо продовжимо політику 2015‑го, то це станеться за два-три роки. А якщо прискоримо реформи, проведемо швидку приватизацію, сформуємо чесну судову систему, знімемо обмеження руху капіталів – вийдемо на рівень до 8 відсотків зростання на рік. Але це залежатиме і від ситуації на світовому сировинному ринку.
Росія сильно тягне нас донизу?
– Вона майже повністю зруйнувала торгівлю між країнами. Перекрила транзит товарів з України. Можемо втратити через це до півтора мільярда доларів на рік. Якщо вдасться більш-менш налагодити альтернативний шлях транспортування – так званий шовковий – втрати будуть на рівні 800 мільйонів доларів від експорту.
Через санкції щодо Росії міжнародні компанії можуть спрямувати свої інвестиції в українське виробництво?
– Щодо товарів споживчого попиту – так. Чому б в Україні не розливати гель для прання або не виробляти пральний порошок? Під Гостомелем мають відкрити завод із фасування чаю. Колись його виробляли для України біля Санкт-Петербурга. Але санкції та небажання українців купувати російські товари створювали компаніям проблеми. Загалом же міжнародний бізнес вирішив, що непередбачувана Росія, санкції, збройний конфлікт на Донбасі – це занадто багато ризиків. Тому інвестують у спокійніші регіони.
3 
35413
Коментарі