— Большинство крымчан-переселенцев устроились неплохо. Они сознательно уезжали. Представляли, чем будут заниматься на новом месте, — каже 43-річний Олексій Клепіков. Півроку тому переїхав у столицю з Сімферополя разом із дружиною і трьома дітьми. Заробляє ремонтом пральних машин.
Зустрічаємось о 13.00 біля метро "Університет". Олексій приїхав на виклик. Тече машинка, яку він недавно ремонтував. За кілька хвилин з'ясовує, що підтікає прокладка в помпі — встановлена криво. Усуває недолік, грошей не бере. Пропонує піти пообідати в їдальню Інституту філології університету ім. Шевченка.
— Поїхали з Криму, бо не могли жити й увесь час боятися сказати щось не те. Там починалося "полювання на відьом". Ще в березні сказав дружині — переїжджатимемо. Спочатку хотіли в Дніпропетровськ чи Запоріжжя. Але з моєю роботою там перспективи невеликі, — розповідає дорогою. — Поїхав на розвідку в Київ. Я тут прожив рік, 2008-го. Спочатку хотів виїжджати з однією сумкою. Але передумав. Найняв вантажівку, в яку помістилися всі хатні речі, включно з піаніно дружини та моїми 150 кілограмами платівок. У Сімферополі мав інтернет-магазин запчастин і ремонтував пральки. Навчився цього у 90-х. Знайомий запропонував роботу в першому в місті сервісному центрі. Їздив у Київ і Москву на курси, які проводили виробники. На той час заробляв нечувані гроші — 350 доларів на місяць. Перші пральні машинки стояли переважно в домівках бандитів.
У їдальні Олексія чекає приятель 36-річний Павло Бузня. Приїхав із Ялти отримувати закордонний паспорт. Клепіков дарує йому платівки співаків кантрі Генка Вільямса та Джима Рівеса. Купуємо сосиски в тісті й по склянці узвару.
— Я відмовився від російського громадянства, — каже Павло. — Через це маю проблеми з роботою. Працюю оператором газової котельні. Погрожують звільнити.
Їдемо з Олексієм Клепіковим на наступний виклик на вул. Кадетський гай. Власниці пральки здалося, що машина якось не так шумить при віджимі. Майстер проблем не знаходить. Бере 100 грн за діагностику. Каже, хибні виклики трапляються 2–3 рази на тиждень.
— Винаймаємо трикімнатний будинок за 5 тисяч гривень у Пущі-Водиці, — продовжує Клепіков. — Це вдвічі дорожче, ніж обходилося житло у Сімферополі. Але тут заробітки більші. Дружина працює, як і до переїзду. Вона психолог. Клієнтів консультує через "Скайп". З місяць було важко, доки звик до нового ритму, вивчив місто. Працюю від фірми, яка щодня скидає повідомлення із замовленнями. За цю послугу віддаю половину заробітку. У Сімферополі мав 2–3 замовлення на день, у столиці — 4–5. Рекорд — сім викликів. У вихідні працювати вигідно. Столичні розцінки у півтора раза вищі, ніж у Криму. Часовий проміжок між замовленнями — дві години. Але майже завжди спізнююся. Бо не можу прогнозувати, скільки проморочуся. Найчастіше в пральних машинах перегорають тени й ламаються помпи. Такий ремонт коштує 400 гривень. Найдорожчий — заміна підшипників — 1000 гривень.
Наступний виклик — "з машини пішов дим". Їдемо на Севастопольську площу. Виявилось, треба міняти підшипник. Господарка каже, що подумає: чи ремонтувати 15-річну машинку, чи продати її на деталі.
5 
35413
Коментарі