Надія Стешенко, 77 років, пенсіонерка:
— Раніше з чоловіком ходили до церкви, там давала і гривню, і 2, й 5. Кажуть люди так: як йдеш у церкву — давай гроші всім, як ідеш звідти — не давай нікому.
Мирослава Мещеряк, 28 років, науковець:
— У 80-90 відсотках випадків грошей жебракам не даю. Чула, що на тому заробляють чужі люди. Часом інтуїція підказує покласти 2-3 гривні. Сьогодні ходила дівчина років 25, просила на протез руки для дитини. Не знаю, чесно то було чи ні, але дала 2 гривні.
Ярослав Дяк, 52 роки, підприємець:
— Даю гроші калікам, найбільше гривню. Тим, хто говорить хитро, завченими фразами, наївно, — не даю. Зараз багато розвелося священиків-шахраїв, які нібито на церкву просять. Їм не допомагаю.
Тетяна Кукар, 22 роки, підприємець:
— Даю гроші стареньким бабусям, дітям і вагітним жінкам. Можу й 10 гривень покласти. Навіть вагітній циганці могла б — бо це не їй, а дитині. Не даю гроші чоловікам біля церков. Якщо ти дійшов туди своїми ногами — значить, своїми ногами можеш піти на роботу.
Тетяна Петрівна, 39 років, державний службовець:
— Старі люди кажуть, що вагітним, дітям та людям біля церкви не можна подавати милостиню. Інколи забуваю і даю 50 копійок, найбільше — 2 гривні. Даю гроші музикантам, які грають на скрипці в переході на метро Арсенальна. Циганам грошей не даю, вони і так не пропадуть.
Андрій Повалій, 35 років, безробітний:
— Коли жив у Ялті, бачив, як жебраки зібралися, здали всі гроші старшому, а він їм потім видав на харчі. Чув, що по 500 гривень на день можуть нажебрати. Даю тим людям, які мені симпатичні. Максимум 2 гривні. Не довіряю тим, що ходять у метро. Кажуть, туди спеціально наймають калік. Вони заробляють і діляться з тими, хто над ними.
3 
1
Коментарі