— Перукарню у Вінниці відкрила 2007 року. Придбала трикімнатну квартиру на першому поверсі за 25 тисяч доларів. Відремонтувала. Позмінно там працюють 10 майстрів. Вони орендують у мене робочі місця. Щомісяця сплачують 1800 гривень і комунальні послуги. Самі закуповують фарбу, рушники та інші матеріали. Вкладені в бізнес гроші я повернула за п'ять років, — розповідає 52-річна Людмила Мелешко з Вінниці. Торік вона відкрила перукарню в австрійському місті Зальцбург.
— Вінницька перукарня розташована на прохідній вулиці. Клієнтів вистачає. Останній рік щомісяця заробляла по 18 тисяч гривень. Я теж стригла клієнтів у перукарні, вдома. Багато мала запрошень робити зачіски на весілля. В Австрію поїхала в гості до двоюрідної сестри Катерини. Вона вийшла заміж за австрійця. Жила там кілька років. Їхала на місяць, а лишилася на шість. Знайома сестри відкривала свій салон. Попросила допомогти, поки розкрутиться. Взяла мене перукарем. Мови я не знала. Вдавали кілька місяців, що глухоніма. Знайома жестами пояснювала, чого хоче клієнт. Або нашіптувала на вухо російською. Австрійців це не дратувало. Вони нормально ставляться до людей із вадами. У Вінниці не йшли б стригтися до такої перукарки.
За півроку зрозуміла, що хочу жити в Австрії. Поцікавилась, як тут відкрити бізнес. Це може зробити лише громадянин країни. На рахунку має бути не менше 35 тисяч євро. 70 — якщо наймаєш більше шести працівників. Продала свою трикімнатну квартиру в Вінниці за 37 тисяч євро. В Україні мене нічого не тримало. Дочка вийшла заміж, чоловік спився. В Австрії працювала спочатку манікюрницею, майстром з педикюру, перукаркою. Інтенсивно вчила мову. За рік зрозуміла, що готова почати власну справу. Бізнес зареєструвала на сестру. Приміщення орендую неподалік її дому. Там спальний район. Ремонт не мала за що зробити. Стіни обклеїла старими газетами й плакатами. Зверху їх полакувала. Вийшло бідно, але стильно. Перукарські крісла, іншу техніку взяла в оренду. В Австрії з цим проблем немає. За обладнання щомісяця сплачую тисячу євро. День відкриття призначила на 8 березня. Думала, як удома люди підуть робити зачіски. Не було жодного клієнта. Тиждень сама просиділа в перукарні. Тоді придумала п'ятничну акцію — всім чоловікам наливала віскі, робила безкоштовно масаж голови. Люди пішли. Ще з сестрою роздавали листівки перехожим, що у нас дешевше. Жіноча стрижка з миттям голови коштує 50 євро, чоловіча — 30.
Основні конкуренти — китайські перукарні. Там удвічі дешевше, але роблять усе неякісно. До мене приходять клієнти поправляти після них зачіски. Розказують, що там стрижуть за 3 хвилини. Я витрачаю півгодини на людину. У Вінниці в перукарню йдуть люди від 25 до 50 років. В Австрії основні клієнти — жінки від 40 до 90 років. Молодь майже не звертається.
Найняла двох перукарів, манікюрницю й майстра педикюру. Всі гроші за день працівники здають у касу, потім виплачую їм зарплатню. Перукар отримує 2500 євро. Багато витрачаю на стерилізацію інструментів, навчання персоналу. Щороку маю відправити працівників на курси підвищення кваліфікації. Мій заробіток за місяць — 8–10 тисяч євро.
Зараз живу на дві країни. Маю робочу візу. Двічі на рік їжджу в Україну поновлювати документи. У вінницькій перукарні є адміністратор. Він оплачує комунальні, наглядає за порядком. Гроші щомісяця перераховує мені на картку.
7 
35413
Коментарі