"Нормальні люди машини купляють, а я кроликів"

 

Львів'янин Григорій Стахів 6 років вирощує шиншил на хутро. Тримає тисячу особин.

— Про шиншилові ферми я вичитав в інтернеті. Щоб перевірити, чи тварини живучі, плодючі, скільки їдять, купив у зоомагазині пару шиншил. Тримав у клітці у себе в кімнаті. За три місяці пара народила трьох дитинчат, — каже Григорій Стахів, 27 років.

Витратив на корм 68 грн. Здав молодняк у той же магазин по 230 грн.

— Я почав працювати в 9 класі. Пакувавальником й вантажником на гуртовні. Втягнувся в торгівлю. Продавав техніку. Потім пішов у рекламу. Купував рекламний час у телекомпаній і продавав тим, які хотіли прорекламуватися. Не їздив відпочивати, не купляв одягу. За кілька років назбирав 170 тисяч гривень. Цього мало, щоб купити приміщення під магазин, перукарню чи СТО. Вкладатись в обладнання й оренду — ризик. Шукав такий бізнес, щоб не задавили конкуренти. Шиншилами не кожен буде займатися.

Через інтернет знайшов польського фермера, який розводить шиншил. Поїхав до нього. Купив чотири сім'ї, з чотирьох самиць й самця в кожній. Обійшлись у 2,8 тис. грн. Григорій поремонтував свій сарай. Поставив вентиляцію, освітлення й кондиціонер.

— Місяць перед забоєм шиншил тримають при температурі 6 градусів тепла, щоб було рівне щільне хутро, — каже.

Змайстрував клітки. Купив сітку, оцинкований лист на піддони, дріт, подрібнювач кормів.

— Перший рік були одні витрати. Друзі жартували, що нормальні люди машини купляють, а я кроликів.

Малих, із гіршим хутром здавав у зоомагазини по 150-225 грн за самців та 300 грн за самиць. Кольорові шиншили, білі, чорні, бежеві, по 325-400 грн. Тварини з гарним хутром йшли на забій. Каже, витрати окупилися за рік.

За рік кожна сім'я приводить 8-10 молодняку. Плодяться із 9-місячного віку. Самиці носять 110 днів. Через 20 хв. після народження тварини вже бігають по клітці. Самиць тримають до 9-річного віку.

— В Україні є кілька спеціалістів, які вміють чинити шиншилові шкури. За шкурку беруть 30-40 гривень. У Польщі вичиняють за 5 доларів, але набагато якісніше. Такі шкурки продаються дорожче. Вивезти туди на вичинку велику партію, хоча б тисячу шкурок, можна двома способами — заплатити на митниці хабар, або збирати довідки, що звір не хворів на сказ, не їв діоксин і ще купу інших паперів.  Тому я вичиняю в Україні.

Шкурки возить у Київ на щорічний ярмарок хутра "Фурекспо". Туди приїздять представники фабрик хутра з інших країн. Шукають нових постачальників.

— Україна продає від двох до чотирьох тисяч шкурок на рік. А покупці готові брати 20-30 тисяч. У нас немає великих господарств. У Польщі на фермах вирощують по дві-п'ять тисяч голів. До таких хутровики приїздять самі й закуповують хутро.

Григорій зареєстрував торгову марку "Королівська шиншила". Шитиме шуби з хутра. На одну йде до сотні шкурок. Найвигідніше збувати такий одяг у Москву. Там шуби продають від $5 до 100 тис.

Ресторани беруть по сотні тушок

Шиншили не хворіють, у них не буває епідемій, як у кроликів. Їдять в десять разів менше. Тримати їх вигідніше за норок.

— Шиншилові шкурки такі ж в ціні, як і норкові. Але норок годувати дорожче. Треба давати рибу, м'ясо. Раніше можна було брати відходи на м'ясокомбінатах. Тепер усе пускають в дешеву ковбасу, — каже Григорій Стахів. — Я норок годую м'ясом забитих шиншил.

— М'ясо дієтичне й смачне, я пробував. З одної тушки виходить грамів 200. Це та ж порода, що й кролі. Його беруть у ресторани. Їм потрібні великі партії, по сотні тушок хоча б раз на місяць.

×