— Невигідно стало стояти на базарі. Зароблене за місяць віддаю реалізаторам, — розповідає російською 47-річний Алім Шезбаєв. 15 років торгує джинсами на базарі в Хмельницькому. Має п'ять точок.
— Товар привожу з Туреччини. Раніше ставив подвійну накрутку на джинси. Добре заробляв. Нині розпродую по собівартості. Протягом грудня закрию точки. Шукатиму інший бізнес. Точно не пов'язаний з одягом. Планую відкрити пекарню турецьких пирогів.
У власну справу вклав 20 тисяч доларів. Привіз першу партію джинсів. Орендував точку на ринку. Продавав сам. Пробував оптом збувати товар. П'ять років шукав ідеальну формулу. Торгувати джинсами — це мистецтво. Треба визначити, що підійде людині, як сядуть. Міряв на тещу, дружину, сусідів. Розпитував, що подобається, що ні. Пам'ятаєте штани із заниженою талією? З ними мав найбільше проблем. Доки вивчив, кому підходять. Вів щоденник. Записував модель, недоліки й побажання. Коли їздив на чергові закупи, враховував це. Найбільше заробляв 2007 року. Тоді став мільйонером. Джинси продавав по 250 гривень. На кожній парі мав 100 гривень навару.
Відкривав нові точки. Найняв продавців. Придбав квартиру, машину. Дружина щосезону мала нову шубу. Бізнес перестав приносити прибуток 2014-го. Чекав покращення ситуації. Співпрацював із магазинами. Закуповував речі під замовлення. Хотів зробити власний інтернет-магазин. Але джинси такий товар, що без примірки не беруть. Ходив по лікарнях, жіночих консультаціях. Бо жінки купують більше. На сезон по дві-три пари. Поїздки в Туреччину щоразу дорожчають. Раніше переліт і відправка обходилися у 300 доларів. Тепер — 350. Останні два роки заробітки впали до 10 тисяч гривень на місяць.
— Раніше продала одну шубу — виплатила зарплату реалізатору. Ще одну — оренду. За день у холодний сезон купували три-п'ять шуб уроздріб. І кілька упаковок оптом. Тепер людей майже немає. Щоб розрахуватися з продавцем, маю продати п'ять одиниць, — каже 29-річна Тамара Ядвіга. Торгує на одеському "7-му кілометрі". — Торік норку віддавала по 30–50 тисяч гривень. Тепер ціну спустила до 25, щоб мати хоч якийсь оборот. Уперше за багато років домовлялася з банком. Аби клієнти купували мій товар у кредит.
— Базари віджили себе. Часто поїздка туди — марно витрачений час. Півроку тому з дружиною були на "7-му кілометрі" в Одесі. Щоб знайти їй сукню, витратили 8 годин, — розповідає бізнес-консультант 40-річний Андрій Степановський.
— Кажуть, на ринках речі коштують дешевше. Це неправда. Зекономити можуть лише оптові покупці. Поступово торгівля переходитиме в інтернет. Затребувані будуть магазини, які привозитимуть речі на примірку. Такі вже є. Успішно працюють. Доставляють клієнту на вибір кілька суконь, комплектів білизни, шуб. Людина міряє, обирає. І платить гроші.
Замовляти самостійно речі з Туреччини чи Китаю українців стримує довга доставка. Чекати доводиться понад місяць. Іноді товар губиться в дорозі. Відправник не відповідає за це. З українськими сайтами такого немає. Але часто виникають претензії щодо якості та розміру.
2 
35413
Коментарі