Станом на 20 травня в Україні перейменовано 1002 адміністративно-територіальні одиниці. У тому числі 30 міст, 24 райони, решта – селища міського типу і села. Загалом 978 населених пунктів. Не перейменовано ще 12 адміністративно-територіальних одиниць. Два райони, місто Кіровоград, одне селище і сім сіл.
Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів начальник відділу аналізу регіональних особливостей та політики національних меншин Українського інституту національної пам'яті Богдан Короленко.
Чому їх не встигли вчасно перейменувати?
- Не перейменовано два населені пункти на окупованих територіях. Пропозиції щодо нових назв ще не встигли обговорити на Комітеті. Це технічні моменти.
Щодо Кіровограда ж – більш політичне. Постанову не ставили на голосування, бо вона не набрала б необхідної кількості голосів. Зокрема, пропозиція назви Єлисаветград уже розглядалася щонайменше чотири рази на засіданнях Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, але щоразу відхилялася.
Коли таки перейменують Кіровограда?
- Гадаю, у червні під час наступного засідання Верховної Ради. Якою буде нова назва сказати важко. Але проекти постанови про повернення історичної - Єлизаветград або Свято-Єлизавет не підтримав Комітет. Шансів на їх ухвалення немає. Спочатку підтримали перейменування на Інгульськ. Ця назва була серед семи інших, які Кіровоградська міськрада подала ще восени торік. Потім через її різке несприйняття частиною громади, Комітет рекомендував Раді підтримати компромісний варіант - Кропивницький.
Як підбиралися назви Комсомольська?
- Комітет Верховної Ради враховує всі пропозиції органів місцевого самоврядування, які не суперечать чинному законодавству. Тому в Україні з'явилися з десяток Вишневих, Степних, Лісних, чимало Благодатних, кілька Лебединих, два Райдужних. Така вже фантазія у керівників на місцях та громад.
Якщо місцева влада не подає пропозиції щодо нової назви населеного пункту, то його перейменовують на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам'яті, за законом про засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їхньої символіки. У листопаді торік в інституті створили експертну комісію з науковців, краєзнавців, картографів. Вони й розглядали варіанти перейменування. Найпершими комісія брала до уваги історичні назви. Тому Комсомольськ 19 травня перейменували на Горішні Плавні. Це назва одного з сіл, яке зникло у результаті побудови Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. Село поглинули кар'єри. Від центру сучасного міста воно знаходилося в трьох кілометрах. Було центром великої сільської агломерації.
Комсомольська міська рада торік у вересні провела громадські слухання й прийняла рішення не перейменовувати місто. Подали звернення до Верховної Ради, що назва не містить символіки комуністичного тоталітарного режиму. Але ж насправді, походить від молодіжного підрозділу компартії. Рада сказала, що повинні перейменовувати. Нову назву мала обрати громада. Але вони зігнорували виконання закону і не подали пропозицій. На наступних громадських слуханнях Комсомольська міськрада ухвалила рішення про вилучення з назви міста символіки комуністичного тоталітарного режиму. У лютому запропонувала нову розшифровку назви Комсомольськ - "Колектив молодих соціально мотивованих людей справжніх козаків". Такого не може бути. Тому Верховна Рада підтримала назву Горішні Плавні.
Як Дніпропетровськ став Дніпром?
- Верховна Рада дала місту цю назву 19 травня. Її запропонував народний депутат Андрій Денисенко від партії УКРОП. Експертна комісія з інституту її підтримала і надала відповідний висновок Комітету Верховної Ради. Дніпропетровська ж міська рада не надала жодної адекватної нової назви. Пропозицію нардепа від "Опозиційного блоку" Олександра Вілкула про збереження назви міста шляхом зміни етимології на честь річки Дніпро і святого апостола Петра, взагалі важко коментувати.
Кому не подобається назва Дніпро чи Горішні Плавні, мусять розуміти: адресат їхнього невдоволення - Комсомольська та Дніпропетровська міськради.
Де було найбільше проблеми з декомунізацією?
- Були труднощі, коли подавали кілька різних назв для одного населеного пункту. Так на Чернігівщині село Червоне перейменовано на Жидиничі. Це стара назва, яка не має жодного негативного значення. А спочатку ж пропонували Лісове. Зрештою здоровий глузд переміг і повернулися до історичної назви.
У Запорізькій області було селище Куйбишеве, сьогодні - Більмак. Це назва найвищої точки району. Інститут підтримав пропозицію. Селищна рада ухвалила рішення про перейменування. Але з подачі районної газети розгорнулася хвиля масового обурення. Ще й досі отримуємо листи від одного й того ж заявника.
Ми пропонували багато історичних назв, намагаємося відродити їх. Але багато так і не повернулося на карту України. На жаль, органи місцевого самоврядування не дослухалися. Приміром, село Петрівка у Харківській області має історичну назву Білоцерківка. Але за наполяганням сільради перейменували на Осиново.
Комінтернівська селищна рада на Одещині спочатку не подала пропозицій щодо перейменування. Громадські організації селища та району писали з проханням повернути історичну назву Кодинцеве - на честь козака, вихідця з Полтавщини, який отримав там землі за участь у російсько-турецькій війні.
Так воно звалося до 1935 року. Але місцева влада у квітні запропонувала замість історичної назву штучну - Доброслав. Вона не має жодної прив'язки ні до історії населеного пункту, ні до його особливостей. Наразі перейменування Комінтернівського ще на розгляді в Комітеті.
Подібна ситуація й у селі Чапаєвка Черкаської області. До 1923 року воно звалося Богушкова Слобода. На честь засновника козака Богушка. Перша згадка про цю назву ще з 1619 року. Сьогодні самоврядування проти повернення історичної назви. І маємо вже Благодатне. Що це за благодать, на кого вона зійшла - не відомо. На жаль, на законодавчому рівні цього не можна заборонити. Тому маємо Лебедині, бо за спогадами місцевих старожилів там була велика популяція лебедів.
Але найскладніша ситуація з Кіровоградом.
Мер Комсомольська публічно відмовився перейменовувати місто, а мер Полтави - змінювати назви вулиць. Проти них порушені кримінальні справи?
- Законом про заборону пропаганди комуністичного тоталітарної режиму внесені зміни до Кримінального кодексу. Така пропаганда - злочин. Встановлена відповідальність від 5 до 10 років арешту з можливою конфіскацією майна. За дотриманням законодавства має наглядати прокуратура.
Міський голова Комсомольська не подав пропозицій щодо перейменування. Хотів обійти закон шляхом надання іншого значення назві. Це інша ситуація.
А от міські голови Полтави та Коростеня (Житомирська обл. - ред.) заявили, що не будуть виконувати закон. Тут має бути судовий позов про невиконання закону посадовою особою.
Чи є випадки реального порушення кримінальних справ?
- Можливо є, але про вже винесені судові рішення нам наразі не відомо.
Скільки керівників міст і селищ подали до суду з вимогою скасувати нові назви?
- Є два позови. Уже Заводська міськрада не згодна з перейменуванням міста з Червонозаводського. А Комсомольська селищна рада Харківської області не погоджується з новою назвою Слобожанське.
Юридична перспектива обох позовів нікчемна. Назви цих населених пунктів підпадають під дію закону про декомунізацію. До того ж, перейменування - компетенція Верховної Ради. Може навіть змінювати назви населених пунктів поза декомунізацією. Відповідне відмовне судове рішення буде найкращим запобіжником до майбутніх позовів.
Є випадки, коли 20-30 людей подають позов до суду і домагаються анулювання нової назви вулиці.
- Історична міфологія у частини українського суспільства витісняє справжню історію. Радянська пропаганда зробила свою справу. Народ не знає своєї історії. Наприклад, часто у назві Жовтневе - на честь Жовтневого перевороту, не вбачають тоталітарного сліду. Переконані, що походить від назви місяця.
Інша причина - спекуляції. Вважають, що перейменування потребує величезних коштів. Насправді, зовсім ні. Це не тягне за собою додаткових витрат. Перейменування вулиці не зобов'язує мешканців вносити зміни до паспорту, свідоцтва на майнові права, техпаспорту на автомобіль. Якщо ж забажають змінити – це безкоштовно. Щодо вартості вказівників, табличок з назвами вулиць, то у багатоквартирних будинках плата за них вже закладена в комунальних платіжках. Це витрати на благоустрій. Говорити про необхідність сплати додаткових коштів – неправильно та некоректно.
Скільки потрібно коштів на заміну табличок на будинках, вказівників?
- З'являється чимало спекуляцій. Була інформація, що у Києві одна табличка коштуватиме 1500 гривень. Очевидно, вона буде з напівдорогоцінного каміння та кольорового металу. Звичайна пластикова коштує близько 70-80 гривень. До того ж, не заборонено замалювати фарбою стару назву і написати нову. У планах благоустрою також передбачена заміна пошкоджених або викрадених табличок. Тому все має бути заплановано у бюджеті місцевої влади. Якщо не цього року, то наступного.
Читайте також: Російський історик вражений декомунізацією в Україні
Як перейменовували населені пункти, засновані за Радянського Союзу?
- Рекомендації інститут вносив лише, коли орган місцевого самоврядування не пропонував жодних назв. Таких було кілька сотень. Експертна комісія при цьому керувалася місцевою топонімікою: за назвами хуторів, балок, урочищ, річок, озер. Подавали рекомендації щодо перейменування на честь загиблих воїнів АТО. Наразі таких чотири. Зокрема, селище Кудрявцівка Миколаївської області перейменовано на Токарівку - на честь загиблого поблизу Мар'їнки Віталія Токаря з 28-ої окремої механізованої бригади. Село Октябрське, поки що Дніпропетровської області, перейменовано на Максимівку – на вшанування пам'яті земляка Максима Єфімчука, який загинув в АТО.
Ще чотири населені пункти перейменували на вшанування борців за незалежність України у ХХ столітті. Одне з них - село Жовтневе на Харківщині тепер називається Богданівське на честь Богданівського полку Армії Української народної республіки, який в грудні 1918 року вів оборонні бої в районі цього села.
Скільки потрібно часу для завершення декомунізації?
- Повне завершення відбудеться, коли більша частина українського суспільства зрозуміє, що це життєво необхідний процес. Коли відбудеться декомунізація свідомості. Щоб територіальна громада села Чапаєвка на Черкащині не писала нам листи, що назва їхнього села не має відношення до символіки комуністичного тоталітарного режиму. Вважають, просто чапаївська дивізія зупинилася "на короткий відпочинок" біля їхнього села. Про те, що червоноармійці-чапаєвці "зализували рани" у селі Богушкова Слобідка, що відоме під такою назвою з 1619 року, "втомлені" встановленням радянської влади та супутньою конфіскацією хліба та харчів у селян з сусіднього села, вони не думають. Просто така суцільна благодать. Тому декомунізація відбудеться, коли українці пізнають справжню історію України. Зокрема, ХХ століття. Вона складна, кривава й трагічна, але її потрібно знати.
8 
79692
Коментарі