Вже давно ні для кого не новина те, як стрімко дорожчають в нашій країні останнім часом продукти харчування, в тому числі і базовий, стратегічний – пшеничне борошно. Багато хто бачить пояснення цього в підвищенні курсу валюти і девальвації гривні, панічних настроях населення і спекуляціях роздрібних мереж на цьому тлі, що, звичайно, правда, але лише частково. Як не крути, але борошно для виробництва хліба не імпортується, і зібрано зерно було ще в минулому році, до зростання цін на паливо. Очевидно, що справжні причини цього зовсім в іншому.
Поступовий ріст цін на продовольчу пшеницю на українському ринку спостерігається з кінця січня – початку лютого цього року. Як відзначають експерти ринку, на кінець січня пшениця другого класу в порівнянні з початком сезону подорожчала на 55%, а борошно – на 27% (його ціну, в основному, формує саме вартість зернової сировини); при цьому, мірошники весь цей час намагалися максимально стримувати відпускні ціни. У той же час, наприкінці лютого борошно вищого гатунку подорожчало майже на чверть – до середніх 6400 гривень за тонну, і, за прогнозами, найближчим часом ціни ще можуть зрости на 1 тисячу гривень за тонну, і навіть більше.
На тлі цього подорожчав і продукт першої необхідності для українців – хліб: у всіх регіонах ціни на нього вже зросли на 12%.
Але ситуація зі збільшенням вартості зерна і, як наслідок, борошна і хліба, посилюється ще й катастрофічною нестачею сировини. За даними компанії "Про Агро", у багатьох виробників борошна просто немає. "Невеликі підприємства не наважуються купувати пшеницю, що подорожчала, оскільки не впевнені, що потім зможуть збути свою продукцію за економічно обґрунтованою ціною. Деякі шукають інших постачальників сировини, інші просто зупинили виробництво і зайняли вичікувальну позицію, спостерігаючи за тим, як відчайдушно девальвує гривня", – йдеться в повідомленні компанії.Це підтверджується і низкою листів від регіонів Міністерству аграрної політики і продовольства, а також "Аграрному фонду України" (державному регулятору, спеціалізованій бюджетній установі, вповноваженій Кабінетом Міністрів здійснювати цінову політику в сільськогосподарській галузі) про критичну ситуацію з борошном, про яку неодноразово говорилося у ЗМІ .
Учасники ринку при цьому стверджують, що вартість хліба можна було б не підвищувати, якби Держрезерв або "Аграрний фонд" постачали б виробникам зерно за старими цінами. Такої позиції дотримується Марія Колесник, керівник аналітичного департаменту консалтингового агентства "ААА". До того ж, не ясно, чому ситуація так різко погіршилася, адже ще в кінці січня колишнє керівництво "Агрофонду" повідомляло про укладення з аграріями тільки за вересень – грудень минулого року форвардних контрактів на завчасне постачання 780 тис. тонн зерна; і це в порівнянні з минулим періодом майже в три рази більше.
При цьому, нагадаємо і підкреслимо, що виходячи з прописаних законодавствомзавдань "Аграрного фонду", структура зобов'язана регулювати вартісні характеристики сільськогосподарської сировини на ринку, тобто стримувати зростання цін. А замість цього Фонд підвищує ціну на борошно, диктуючи свою цінову політику на ринку. Учасники ринку збігаються на думці, що регулятор зосередив у своїх резервах половину продовольчих запасів зерна і навмисно не тільки не контролює зростання цін, а провокує його – мовляв, Агрофонд спочатку сам створив штучний дефіцит продовольства на ринку, а потім підвищив ціни на продукцію. Це підтверджує і сам "Аграрний фонд"; його теперішній керівник Андрій Радченко зізнається, що якщо ще восени минулого року ціна борошна становила 3760 грн за тонну, а станом на середину лютого – вже 5700 грн.
Крім патової ситуації з цінами і браком сировини, важливо відзначити ще й відсутність державних важелів впливу на сектор. Так, раніше діяла постанова Кабінету Міністрів про формування фіксованої ціни на хліб простої рецептури, який прийнято відносити до соціальних сортів і який є основним продуктом для більшості українців, насамперед, пенсіонерів. Зараз такої практики немає, і невідомо, чи буде в майбутньому держава регулювати ціноутворення на ринку хліба і сам сегмент, – безумовно, соціально значущий.
Не можна не провести паралелі між таким розвитком подій в сільгосп–галузі з призначенням нового посадового складу в "Аграрний фонд". Так, ще 21 січня 2015 заступником голови правління підприємства обрали Андрія Радченко, призначеного туди, за словами Міністра АПК Олексія Павленка, "терміново наводити порядок". Подальші кадрові ротації продовжилися – 29 січня 2015 акціонерне товариство обрало новий склад Ревізійної комісії на чолі з Володимиром Кудіновим. І вже 9 лютого від виконання обов'язків "Агрофонду" були звільнені його колишній Глава правління і перший заступник – Олександр Кірюк та Ігор Виходець. Таким чином, Радченко в цей же день був призначений виконуючим обов'язки Глави стратегічного підприємства. Примітно те, що у того, хто призначає – Олексія Павленка – є сумний досвід роботи в компанії "Райз", що "почила" після сього керівництва, а у самого Андрія Радченка – практика в держпідприємстві "Спецагролізінг", де під час його служби спостерігалися цікаві схеми закупівель техніки за бюджетні кошти. Невже нові керівники та куратори аграрного ринку в Україні перенесуть свої "досягнення" і на найважливішу для країни галузь економіки – сільське господарство?
При цьому аграрні регулятори рапортують про світле сьогодення і майбутнє сегмента: так, Мінагрополітики стверджує, що в Україні достатньо запасів основних груп продовольчих товарів, щоб забезпечити попит, а "Аграрний фонд" розробляє спрощену систему торгів через Аграрну біржу для виробників хліба і планує впровадити її найближчим часом. Але чи дійсно це правда, а не красиві декларації та обіцянки? Нажаль, полиці магазинів і цінники на товарах свідчать про протилежне. Тобто про те, що "Агрофонд" з державного регулюючого органу перетворився на комерційну структуру, піднявши ціни на хліб своєї бездіяльністю і "запасом" великих обсягів зерна. Про те, що мета нових призначених керівників держструктури і чиновників, особливо враховуючи їх минулий досвід, – ймовірно, особисте збагачення в найбільш прибуткової галузі для України. Про те, що аграрний сектор, незважаючи на свою перспективність, цілком можливо, так і не стане знову локомотивом для розвитку вітчизняної економіки.
5 
79692
Коментарі
2