Уривки з книги психоаналітика Бруно Беттельгейма "Просвітне серце" описують досвід в'язня концтаборів Дахау і Бухенвальда, у яких він був у 1938-1939 роках, а також досвід інших людей, що зіткнулися з системою знищення людської гідності. Як нацистська система ламала особистості, як особистості протистояли системі і жахливо деструктивному психологічному полю, які стратегії використовували нацисти, щоб зробити з особистостей зробити біомасу.
Правило 1. Змусити людину займатися безглуздою роботою
Одне з улюблених занять есесівців - змушувати людей робити абсолютно безглузду роботу, причому ув'язнені розуміли, що вона не має сенсу. Тягати каміння з одного місця на інше, рити ями голими руками, коли лопати лежали поруч. Навіщо? "Тому що я так сказав, жидівська морда!".
Правило 2. Ввести взаємовиключні правила, порушення яких неминучі
Це правило створювало атмосферу постійного страху бути спійманим. Люди були змушені домовлятися з наглядачами або "капо" (помічники СС з числа ув'язнених), впадаючи від них в повну залежність. Розгорталося велике поле для шантажу: наглядачі і капо могли звертати увагу на порушення, а могли і не звертати - в обмін на ті чи інші послуги.
Правило 3. Ввести колективну відповідальність
Колективна відповідальність розмиває особисту - це давно відоме правило. Але в умовах, коли ціна помилки дуже висока, колективна відповідальність перетворює всіх членів групи в наглядачів один за одним. Сам колектив стає мимовільним союзником СС і табірної адміністрації.
Нерідко, підкоряючись хвилинній примсі, есесівець віддавав черговий безглуздий наказ. Прагнення до послуху в'їдається у психіку так сильно, що завжди знаходилися ув'язнені, які довго дотримувалися цього наказу (навіть коли есесівець про нього забував хвилин через п'ять) і примушували до цього інших.
Правило 4. Змусити людей повірити в те, що від них нічого не залежить
Для цього: створи непередбачувану обстановку, в якій неможливо що-небудь планувати і примусь людей жити за інструкцією, припиняючи будь-яку ініціативу.
Групу чеських ув'язнених знищили так. На деякий час їх виділили як "благородних", які мають право на певні привілеї, дали жити у відносному комфорті без роботи і поневірянь. Потім чехів раптово кинули на роботу в кар'єр, де були найгірші умови праці та найбільша смертність, урізавши при цьому харчовий раціон. Потім назад - в хороше житло і легку роботу, через кілька місяців - знову в кар'єр і т.д. У живих не залишилося нікого. Повна непідконтрольність власного життя, неможливість передбачити, за що тебе заохочують або карають, вибивають грунт з-під ніг. Особистість попросту не встигає виробити стратегії адаптації, вона дезорганізується повністю.
Виживання людини залежить від її здатності зберегти за собою деяку область вільної поведінки, утримати контроль над якимись важливими аспектами життя, незважаючи на умови, які здаються нестерпними... Навіть незначна, символічна можливість діяти чи не діяти, але за своєю волею, дозволяла вижити мені і таким, як я.
Б. Беттельхейм
Правило 5. Змусити людей робити вигляд, що вони нічого не бачать і не чують
Беттельхейм описує таку ситуацію. Есесівець б'є людину. Повз проходить колона рабів, яка, помітивши побиття, дружно повертає голови у бік і різко прискорюється, всім своїм виглядом показуючи, що "не помітила", що відбувається. Есесівець, не відриваючись від свого заняття, кричить "молодці!". Тому що ув'язнені продемонстрували, що засвоїли правило "не знати і не бачити того, що не положено". А в ув'язнених посилюється сором, почуття безсилля і, одночасно, вони мимоволі стають спільниками есесівця, граючи в його гру.
Правило 6. Змусити людей переступити останню внутрішню межу
Щоб не стати ходячим трупом, а залишитися людиною, нехай приниженою і деградувати, необхідно було весь час усвідомлювати, де проходить та межа, через яку немає повернення, межа, далі якої не можна відступати ні за яких обставин, навіть якщо це загрожує життю. Усвідомлювати, що якщо ти вижив ціною переходу за цю межу, то будеш продовжувати життя, що втратило всяке значення.
Б. Беттельхейм
Беттельхейм наводить таку, дуже наочну, історію про "останню межу". Одного разу есесівець звернув увагу на двох євреїв, які "сачкували". Він змусив їх лягти в брудну канаву, підкликав в'язня-поляка з сусідньої бригади і наказав закопати їх живцем. Поляк відмовився. Есесівець став його бити, але поляк продовжував відмовлятися. Тоді наглядач наказав їм помінятися місцями, і ті двоє отримали наказ закопати поляка. І вони стали закопувати свого товариша без найменших вагань. Коли поляка майже закопали, есесівець наказав їм зупинитися, викопати його назад, а потім знову самим лягти в канаву. І знову наказав поляку їх закопати. Цього разу він підкорився - чи з почуття помсти, чи думаючи, що есесівець їх теж пощадить у останню хвилину. Але доглядач не помилував: він притоптав чобітьми землю над головами жертв. Через п'ять хвилин їх - одного мертвого, а іншого вмираючого - відправили у крематорій.
Результат реалізації всіх правил:
Ув'язнені, які засвоїли думку, яку постійно вкладало в голови СС, що їм нема на що сподіватися, повіривши, що вони ніяк не можуть впливати на своє становище - такі ув'язнені ставали, в буквальному сенсі, ходячими трупами ...
Б. Беттельхейм
3 
35413
Коментарі