– Ти – брехун. Я така ж відьма, як і ти чаклун. Забери в мене життя – і Господь напоїть тебе кров'ю! – горланила з петлею на шиї влітку 1692-го Сара Ґуд із Салема в Новій Англії – тепер північно-східна частина США. За 25 років прокльон збудеться – суддя, який виніс смертний вирок, піде з життя через крововилив у мозок.
Полювати на відьом у містечку пуританів розпочали в січні. Тамтешній пастор звернув увагу на дивну поведінку доньки й племінниці – 9 і 11 років. Вони корчилися від болю, ховалися по кутках, скаржилися, ніби хтось невидимий коле їх шпильками. "Дівчатка приймали дивні пози, робили химерні рухи, вимовляли дурні сміховинні слова, з яких ні вони самі, ні оточуючі нічого не могли зрозуміти", – свідчить чоловік.
Невдовзі так само почали поводитися їхні подруги. Лікар дійшов висновку, що це – наслідки чаклунства. Почалося слідство. Дівчатка вказали на служницю Тітубу, родом з острова Барбадос. А ще розповіли, начебто до них приходили як духи жебрачка Сара Ґуд, каліка Сара Озборн і мати-одиначка Марта Корі. Чаклування тоді вважали злочином, карали шибеницею.
– Якщо цим жінкам дати волю, ми всі скоро станемо відьмами й демонами. Треба прив'язати їх до стовпа й відлупцювати як слід, – запропонував хтось.
Чотирьох жінок арештували в березні. Після катувань вони зізналися у "провинах". Тітуба розповіла, що до неї приходив високий чоловік, іноді він ставав чорним собакою чи свинею. У ньому розпізнали Сатану.
Жителі Салема ледве не щодня викривали нову відьму або чаклуна. Повісили й священика – хоч петицію про його невинуватість підписали 32 особи. Перед шибеницею той прочитав молитву – вважали, що слуга Диявола не здатен на таке. Не допомогло. Одну жінку стратили через те, що на її тілі була бородавка – "сосок відьми". Якийсь чоловік засумнівався, що повішені – чаклунки. За день його звинуватили, що є серійним вбивцею.
22 вересня 1692-го відбулося останнє повішення у справі "салемських відьом". Вісьмох осіб стратили, дев'ята зізналася у злочинах, чим уникла покарання. За півроку арештували 150 осіб, 19 з них повісили, двоє померли у в'язниці, один чоловік не витримав катувань, одну жінку продали в рабство. Врешті-решт губернатор Нової Англії прислухався до думки голови гарвардського коледжу Інкріса Мезера. Той заявив, що не можна використовувати як докази видіння жертв. За п'ять років судді дізналися, що помилялися.
"Хочу покаятися перед Богом за те, що мені в дитинстві довелося стати знаряддям звинувачення кількох людей у тяжкому злочині, через що вони пішли з життя, – заявила Ен Патнам 1706 року. Під час "полювання" мала 12 років, була серед "зачаклованих". – Зараз маю всі підстави вважати: ті люди не були винні. У той сумний час сатанинська мана обдурила мене. Боюся, що разом з іншими стала знаряддям у чужих руках, чим накликала на свою голову й на голови мого народу прокляття невинно пролитої крові".
22 вересня 2000 року професор університетського коледжу Лондона Сара-Джейн Блекмор опублікувала доповідь про лоскотання. Поділила це явище на два види. Легке, що виникає внаслідок доторку до тіла травинки, пір'їни чи язика, називається кнісмесіс. Грубе – гаргалезіс. Описала середньовічне катування – засудженим на п'яти сипали сіль і давали лизати її вівцям. Зауважила: якщо лоскотати себе, смішно не буде. А ще запевняла: люди, яких мало лоскотали в дитинстві, не мають почуття гумору. Керівники коледжу рекомендували Сарі-Джейн писати докторську дисертацію.
25 вересня 1818 року акушер-гінеколог Джеймс Бланделл у лондонській клініці вперше у світі успішно перелив кров від людини до людини. Описував пацієнток, які мали післяпологові кровотечі: "Жінка простягає до вас свої безпорадні руки, просячи підтримки. Бачив, як одна вмирала протягом 2–3 годин, і не було ліків, що врятували б її. Після спостереження за цим драматичним випадком з'явилися думки про трансфузію – переливання крові". Кілька років експериментував із тваринами – побачив, що переливати кров можна тільки від тварини до тварини одного виду. Більшість спроб провести аналогічну операцію людині закінчувалися трагічно. Бо групи крові відкрили 1900-го.
27 вересня 1825 року перша у світі залізниця з'єднала 40 км між містами Стоктон і Дарлінгтон у Великій Британії. Потяг перевіз 450 пасажирів. Паровоз тягнув 38 вагонів – 21 пасажирський і 17 вантажних – зі швидкістю 19 км/год. На двох пагорбах, що стояли на шляху, встановили парові машини – ті піднімали потяг угору за допомогою канатів. Уздовж траси спеціально навчені чоловіки в разі небезпеки мали застрибнути у вагон, натиснути на гальмо чи покласти дрова під колеса.
"Доручити Наркомосові терміново розробити план широкого розвитку виховних і освітніх закладів усіх ступенів і розрядів з українською мовою викладання. Негайно запровадити обов'язкове вивчення української мови в усіх навчально-виховних закладах з українською мовою викладання. Звернути увагу на особливо серйозне вивчення української мови в усіх постійних і тимчасових закладах із підготовки працівників освіти, причому частину їх треба негайно ж перевести на українську мову викладання", –
йдеться у постанові Ради народних комісарів УСРР "Про введення української мови в школах і радянських установах" від 21 вересня 1920 року. Наказували видавати популярну і пропагандистську літературу переважно українською мовою, в кожному губернському місті мали видавати принаймні одну українську газету
218 днів – із 23 вересня 1986-го по 4 травня 1987 року – голодував 56-річний учений-фізик Чарльз Гайдер (1930–2004) біля Білого дому у Вашингтоні. Вимагав в уряду США припинити гонку озброєнь із Радянським Союзом і відмовитися від ядерної зброї. Жив у наметі, харчувався вітамінами, талою водою й морською сіллю. Схуд із 135 до 90 кг. Припинив акцію, як отримав пропозицію від генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова відвідати СРСР. Проте запрошення відхилив. Оголосив себе кандидатом у президенти США – просив виборців вписувати його прізвище у виборчі бюлетені
3 
35413
Коментарі