Курінь Січових стрільців, наступаючи на "червоних", увійшов до Києва з боку Лук'янівки 3 березня 1918 року. Просувався в авангарді німецьких військ, що стали союзниками після Берестейського миру. Населення Києва, що пережило три тижні кривавої більшовицької окупації, висипало на вулиці. Командир Січових стрільців полковник Євген Коновалець їхав у великому чорному авто із Симоном Петлюрою – тогочасним отаманом гайдамацьких кошів Слобожанщини. Перед собором Святої Софії мав відбутися святковий молебень та військовий парад. "Прийшли ми на Софійську площу, – пише в спогадах історик Дмитро Дорошенко. – Повно народу. Багацько дам з квітами. В соборі йде молебень. Радісно гудуть дзвони. А за Дніпром ще б'ють гармати, здається – так близько, десь тут біля нас: це українці переслідують утікаючого ворога. З собору виходить урочиста процесія на чолі з єпископом, співає величезний хор. А від Михайлівського монастиря показуються українські вояки. Народ зустрічає їх овацією, жінки закидають квітами, кожен вояк дістає по квітці, заплітає її за ґудзик, стромляє в дуло рушниці. Заквітчують гармати, виносять звідкись цілі вазони квіток і ставлять на гарматні лафети".
Курінь Січових стрільців створено в Києві наприкінці 1917-го – початку 1918 року. Спершу здебільшого з галичан і буковинців, які під час Першої світової воювали в австро-угорській армії й потрапили до російського полону. Після проголошення Української Народної Республіки Євген Коновалець з однодумцями закликав їх, розвезених по різних кутках колишньої імперії Романових, стікатися до Києва. Нову українську військову одиницю назвали Галицько-Буковинський курінь. А з 20 січня 1918 року – 1-й курінь Січових стрільців. Під час війни з більшовиками, що тоді тривала, він був одним з найбільш боєздатних і дисциплінованих підрозділів української армії. Тому тепер, по поверненні до Києва, військове міністерство УНР вирішує залишити курінь для гарнізонної служби в столиці. Січові стрільці охороняють Центральну Раду – нинішній Будинок учителя на вул. Володимирській – та інші державні установи.
Три тижні під більшовиками, розстріли і жорстокий терор пробудили раніше байдужих до української влади киян. Багато чоловіків, зокрема колишніх російських офіцерів і солдат, стали зголошуватися на службу в армії УНР. Командири куреня відсіювали тих, кого цікавили тільки матеріальні умови служби. Особливо пильно перевіряли іноземців. Не брали російських та австрійських офіцерів, якщо ті відмовлялися починати службу з рядового. 12 березня курінь розгорнуто в полк Січових стрільців. Саме його старшини й солдати на цьому знімку, зробленому в Києві 23 березня 1918 року.
За штатним розписом полк мав складатися з двох куренів, кулеметної і кінно-розвідувальної команд. Загальна чисельність його мала становити понад 1 тис. осіб. Та наплив добровольців був такий, що на кінець квітня до полку записалися близько 2,5 тис. бійців, переважно – вихідців із Наддніпрянщини. Після гетьманського перевороту 29 квітня 1918 року полк відмовився приймати присягу на вірність Павлові Скоропадському. Січових стрільців німці перевели до розташованих у передмісті Луцьких казарм і роззброїли. Одиниця перестала існувати.
"Комунізм поганий за самою своєю суттю, і ніхто з тих, хто хоче зберегти християнську цивілізацію, не може співпрацювати з ним жодним чином", –
ішлося в енцикліці Папи Римського Пія ХІ Divini Redemptoris "Про безбожний комунізм" від 19 березня 1937 року. Католицька церква виступала проти комуністичного вчення із середини XIX ст. Різні понтифіки називали його "чумою, що проникає у кістки людства", "таким, що протирічить природному закону" та "головною помилкою нашого часу". Енцикліка Divini Redemptoris підсумовувала всю попередню критику комунізму.Пій ХІ (на портреті) засудив мовчання західних країн про звірства, які чиняться в Радянському Союзі. Критикував комуністичну пропаганду – "настільки воістину диявольську, що подібної їй світ, напевно, ніколи раніше не бачив": "Вона спритно пристосовується до різноманітних умов життя різних людей. В її розпорядженні величезні грошові кошти, гігантські організації, міжнародні з'їзди, незліченна кількість навчених співробітників. Вона користується памфлетами і нарисами, кінематографом, театром і радіо, школами і навіть університетами. Мало-помалу проникає в усі людські класи і досягає навіть найрозсудливіших верств суспільства, так що мало хто усвідомлює, що все більше отруює їх уми і серця"
93 тріщини у кістках і перелом ключиці отримав мотогонщик 33-річний Евел (справжнє ім'я – Роберт) Кнівел (на фото) 23 березня 1972-го після невдалого прольоту над 35 складеними у піраміду машинами. Попереднє падіння закінчилося місячною комою, але він не припиняв трюки до кінця життя. Прожив 69 років, зламавши 37 кісток – рекорд серед каскадерів. Казав:– Я уже забув, де в мене здорові місця.Останні 10 років "носив" чужу печінку – унаслідок кількох переливань крові захворів на гепатит C. Донором став загиблий мотоцикліст. Якось у Кнівела запитали, як йому вдавалося переборювати страх під час трюків.
– Я уявляв себе суперменом і більше ні про що не думав, – відповів
17 березня 44 року до н. е., через два дні після вбивства Юлія Цезаря, римський сенат ухвалив декрет про амністію всіх учасників змови, зокрема безпосередніх убивць. Загалом – близько 60 осіб. Найзапопадливіші сенатори закликали оголосити ватажкам змови Маркові Бруту і Гаю Касію подяку як тираноборцям. Однак найближчий соратник покійного диктатора Марк Антоній зауважив: якщо того оголосять тираном, доведеться скасувати всі його розпорядження, як-от призначення, нагородження почесними званнями та пільги присутнім на засіданні. Зрештою погодилися на компромісну пропозицію Цицерона: всіх причетних до вбивства Юлія Цезаря залишити безкарними, проте підтвердити законну силу всіх розпоряджень убитого.
21 березня 1804 року у Франції набув чинності "Цивільний кодекс" – звіт законів буржуазного суспільства. Його розробила група юристів за участю Наполеона Бонапарта – першого консула Французької республіки, а з травня 1804-го – імператора Франції. Документ закріпив найважливіші завоювання революції 1789–1794 років:
– непорушність приватної власності,
– рівність усіх перед законом,
– свободу особистості і переконань,
– скасування станових привілеїв,
– відокремлення церкви від держави й цивільний шлюб.
Документ мав визначальний вплив на законодавство всіх країн світу. Наполеон цінував цей документ вище, ніж свої військові звитяги. Із 1807-го "Цивільний кодекс" називали "Кодексом Наполеона".
21 березня 1984-го радянський атомний підводний човен К-314 пропоров дно американського авіаносця "Кітті Хоук" з 85 літаками та десятками зенітних ракет на борту. Радянські моряки перестаралися: стежачи за маневрами американського флоту вздовж берегів Південної Кореї, надто близько підійшли до "Кітті Хоук". Авіаносець ледь дотягнув до Філіппін, де став на ремонт. Човен К-314 на буксирі відтягнули до Владивостока.
5 
35413
Коментарі