– Лодку тато змайстрував із шини від заднього колеса трактора "Білорусь", – розповідає 34-річна Марія Михаць із селища Меджибіж Хмельницької області. – Працював трактористом. На роботі щосезону видавали нові камери для коліс. Одну "прихватизував" 1989-го. Мені тоді було 9 років, сестрі Діані – 4.
Човни коштували дорого, у Меджибожі їх не було. Батько зв'язав камеру посередині тросом. Так нагадувала човен, мала форму яйця. На вихідних любив рибалити зі своєї лодки на Південному Бузі. Ноги впиралися у трос – так можна було закидати вудку далеко й утримувати рівновагу.
У серпні 1990-го пішли всією родиною купатися. Батько, як завжди, взяв лодку й вудки. Сестра захотіла поплавати з татом. Своїми коротенькими ніжками до тросів не діставала, тому була в напрузі, щоб утримати рівновагу. Батько закинув вудку. За 5 хвилин наживку ковтнула велика риба. Як у затятого рибалки, з голови вилетіло все, в тому числі й Діана. Риба почала сильно смикатися, човен розхитався, й сестра впала у воду. Тато цього не помітив, а Діана плавати не вміла. Врятував незнайомий хлопець. Мама зробила у лодці з десяток дірок і заховала. Відтоді батько рибалив з берега.
Коментарі