"Сьогодні ми святкуємо День бабака. Провидець із провидців, мудрець із мудреців, пророк із пророків бабак Філ розкаже, якою буде зима цього року. До виходу цієї газети Філ ще не побачив своєї тіні", – повідомляє 2 лютого 1886-го газета The Punxsutawney Spirit, яку друкують у містечку Панксатоні, штат Пенсильванія, США.
Традиція передбачати погоду на Стрітення – це свято католики відзначають 2 лютого – з'явилася у ІV ст. Вважають: якщо цього дня ясна погода, зима затягнеться. Якщо ж надворі похмуро, буде рання весна. Римляни випускали з нори їжака, який щойно прокинувся після зимової сплячки. У сонячний день той бачив свою тінь, лякався її та ліз назад до нори.
У Німеччині роль їжака виконував борсук. Звідти звичай поширився в Пенсильванію. Правда, ані їжаків, ані борсуків у цих околицях майже не водилося. Тому використали бабака. Філа вперше згадує житель Панксатоні у своєму щоденнику 1841-го. Назвали тварину на честь індіанського вождя ХVІІ ст. Короля Філіпа.
1887-го бабаку облаштували офіційну резиденцію – в місцині Ґобблерс Кноб, за 3 км від Панксатоні. Там є штучна нора, готель для туристів. До тварини приставили двох наглядачів. Зараз ці обов'язки виконують Рон Плуча і Джон Ґріффітс. На урочистості вони одягають чорні мантії та капелюхи – обов'язкові елементи одягу американських чиновників кінця ХІХ ст.
Знаменитим Філ став після прем'єри фільму "День бабака" 1993 року. Головний герой – його роль виконує Білл Мюррей – приїздить до Ґобблерс Кноб знімати репортаж про свято. Відтоді щоранку прокидається в один день, 2 лютого. До Панксатоні потяглися туристи. Та на місці їх чекає розчарування – стрічку знімали не тут, а в спеціально збудованому містечку.
Доглядачі запевняють, що нинішній Філ – той самий, який передбачав погоду в 1840-х. Насправді ці тварини живуть не більш як 10 років. У США й Канаді є ще шість відомих бабаків-"метеорологів". У Нью-Йорку живе бабак Чак. Під час церемонії 2009-го він вкусив за палець мера міста Марка Блумберґа, коли той хотів розбудити його.
5 лютого 1977 року на засідання Тимчасової військово-адміністративної ради – вищого органу влади в Ефіопії – вдерлися солдати з кулеметами й розстріляли сім осіб, зокрема голову ради 55-річного Тафарі Бенті. Нападниками керував опозиціонер Менгисту Хайле Маріам, 39 років. Припускають, він особисто застрелив Бенті. Маріам очолив раду, 1987-го його обрали президентом. Відсторонений від влади внаслідок революції 1991 року, переховується в Зімбабве.
6 лютого 1840 року Нова Зеландія стала колонією Великої Британії. Відповідний договір у містечку Вайтанґі підписали офіцер Вільям Гобсон (1792–1842) та вождь племені нгапухі Хоне Хеке – від імені 40 присутніх вождів племен маорі. Протягом року під угодою поставили підписи ще понад 500 вождів. Вони передавали всю владу над островами королеві Великої Британії. Та обіцяла залишити за ними право власності на їхні землі – з можливістю викупу колонізаторами. Гобсон став першим губернатором Нової Зеландії.
7 лютого 1497-го на площі Синьйорії у Флоренції влаштували falо delle vanitа – "вогнище марнославства". За розпорядженням монаха Джироламо Савонароли (1452–1498) палили конфісковані в місцевих жителів предмети, що "віддаляють людство від Бога": гральні карти, музичні інструменти, парфуми, пишні костюми, книжки, зокрема "Декамерон" Бокаччо. Художник Сандро Боттічеллі (1445–1510), на знак протесту, кинув у вогонь кілька своїх картин на античну тематику.
26 християн стратили 5 лютого 1597-го в Нагасакі. Наймолодшому було 12 років, найстаршому – 64. Зробили це за наказом керівника імператорського уряду Тойотомі Хідейосі (1537–1598), переконаного буддиста.
Усім арештантам відрізали вуха, потім провели центром міста й розіп'яли на хрестах. Католицька церква канонізувала "японських мучеників", їх вшановують 6 лютого
"Воротами при правім крилі олімпійського дому входить похід олімпійських змагунів (спортсменів. – "Країна"). Ступають визначеним порядком. Наперед несе хлопець таблицю з написом держави, за ним іде член цієї держави, що несе прапор. За цими двома йдуть представники: лещетарі, совгарі, гаківкарі, санкарі, плиточники (лижники, ковзанярі, хокеїсти, саночники, бобслеїсти. – "Країна")", – описує відкриття зимових Олімпійських ігор у німецькому містечку Ґарміш-Партенкірхен 2 лютого 1936 року Іван Боберський (1873–1947). Уродженець Львівщини, германіст і пропагандист спорту, у міжвоєнні роки жив у Канаді та Югославії. Регулярно відвідував змагання у Західній Європі. Репортажі публікував в українській пресі. Звіти з Олімпіади протягом місяця друкувала львівська газета "Діло" під заголовком "Змаги в Ga-Pa"
7 
35413
Коментарі