– Университет даст совершенно иной вид этому городу. Бедные лачужки, теснящиеся одна подле другой в отдалённых его частях, обратятся в огромные красивые здания. На обширных пустырях, отделяющих одну часть города от другой, представляющих столько неудобств для жителей его, возникнут прекрасные строения или красивые гульбища, – говорив на відкритті Київського імператорського університету ім. Святого Володимира 28 липня 1834 року професор Володимир Цих.
Та відкрили його передусім із політичних мотивів. Минуло 40 років після третього поділу Речі Посполитої, за яким Правобережна Україна відійшла до Російської імперії. У листопаді 1830-го на цих землях спалахнуло антиросійське повстання. За відновлення Польщі в її давніх кордонах виступила сполонізована правобережна шляхта. Приєдналися до повстання також учні ліцею в Крем'янці на Волині – тепер райцентр Тернопільської обл. Тому 1833 року за наказом російського царя Миколи I ліцей ліквідували. А його бібліотеку, нумізматичний кабінет, колекцію картин, гравюр та скульптур передали новоствореному імператорському університету Святого Володимира в Києві.
"Новый университет должен был по возможности сглаживать те резкие характеристические черты, которыми польское юношество отличается от русского, и в особенности подавлять в нём мысль о частной народности, сближать его более и более с русскими понятиями и нравами, передавать ему общий дух русского народа, – вважав міністр народного просвітництва Російської імперії Сергій Уваров. – Соединение польского юношества с русским в Киеве, в этом некогда первопрестольном городе России, основательное изучение русского языка и словесности, знакомство с установлениями и учреждениями русскими – вот главные средства для достижения этой цели. Слияние политическое не может иметь другого начала, кроме слияния морального и умственного".
Університет назвали іменем хрестителя Русі – святого Володимира. Саме в день його вшанування і влаштували урочисте відкриття. У Києво-Печерській лаврі відбулася божественна літургія, після чого гості вирушили на офіційну частину в орендований будинок на Печерську.
"Ещё за несколько дней стало во множестве съезжаться дворянство из Киевской, Подольской и Волынской губерний, и в меньшем числе – из Черниговской и Полтавской, – описував попечитель університету Єгор фон Брадке. – Съехалось больше, чем съезжается на контракты в январе месяце. Многие богатые люди располагались по сараям и клетям. Наша актовая зала едва вмещала в себя 350 человек, и поэтому я отослал трём дворянским предводителям по сотне входных билетов. Но они настоятельно просили ещё билетов, и я должен был распорядиться, чтобы впускали всякого, одетого во дворянский мундир, предоставляя этим господам самим позаботиться о размещении".
На початках Київський університет мав тільки філософський факультет, на якому було два відділення: історико-філологічне та фізико-математичне. Першим ректором став Михайло Максимович – уродженець Полтавщини. До цього 10 років очолював ботанічний сад Московського університету. Навчання розпочалося 9 вересня 1834-го. Із 20 професорів і 68 студентів більшість становили поляки. За п'ять років поліція арештувала 34 студентів за участь у таємному "Товаристві польського народу". А 1863-го з'явилося обмеження: поляки могли становити не більш як 20% від загальної кількості слухачів закладу.
28 липня 1858 року Вільям Гершель, службовець британської адміністрації у бенгальському окрузі Хуглі, запропонував керівникам місцевої в'язниці використовувати для ідентифікації злочинців відбитки їхніх пальців. Цю методу випробував, коли видавав платню солдатам-індусам. Оскільки для європейця вони всі були схожі один на одного, чиновник почав знімати відбитки їхніх пальців. З'ясував, що в кожної людини вони – унікальні й не змінюються упродовж життя. Голова тюремної адміністрації Бенгалії вирішив, що Гершель – психічно хворий, і відмовився використовувати його методику.
28 липня 1960-го у Нью-Йорку померла 96-річна письменниця Етель Ліліан Войнич. Уродженка Ірландії, вона переклала англійською твори Тараса Шевченка – Six Lyrics from the Ruthenian of Taras Shevchenko. У СРСР був популярний її роман "Овід" – про підпільну революційну організацію в Італії. За п'ять років до смерті секретар ЦК КПРС Микита Хрущов наказав виплатити письменниці $15 тис. гонорару – $130 тис. на теперішні гроші.
Етель Ліліан Войнич заповіла кремувати її тіло, а попіл розвіяли над Центральним парком Нью-Йорка.
28 липня 1984 року в Лос-Анджелесі розпочалися ХХІІІ Олімпійські ігри. Попередні змагання, 1980-го в Москві, більшість капіталістичних країн бойкотували – через радянську агресію в Афганістані. У відповідь на Ігри у США не поїхали представники соціалістичного табору – окрім Румунії, Югославії та Китаю. Як альтернативу в червні-вересні вони провели змагання "Дружба-84".
600000 глядачів, за приблизними підрахунками, зібрав рок-фестиваль Summer Jam at Watkins Glen, що відбувся 28 липня 1973 року на іподромі Watkins Glen International у Нью-Йорку. Аби потрапити ближче до сцени, потрібно було придбати квиток за $10 – $60 за теперішнім курсом – їх продали 150 тис. Решта глядачів спостерігали за дійством безкоштовно. На концерті виступали популярні тоді гурти The Allman Brothers Band, The Band і The Grateful Dead
"О порядке организации и проведения собраний, митингов, уличных шествий и демонстраций в СССР", –
такий указ прийняла 28 липня 1988 року Президія Верховної Ради СРСР. Він дозволяв проводити з ініціативи громадян будь-які масові заходи. Відповідну заяву потрібно було подати у місцеві органи влади за 10 днів до акції. Зазначалося: "Государственные и общественные организации, должностные лица, а также граждане не вправе препятствовать собраниям, митингам, уличным шествиям и демонстрациям, проводимым с соблюдением установленного порядка". Заборонити або зупинити захід можна було лише в разі, якщо на ньому виникала загроза для життя учасників. Перші масові мітинги в Українській РСР відбулися за місяць до прийняття указу
5 
35413
Коментарі