29-річний Анатолій Паук із села Байківці Тернопільської області 15 років вирощує гусей холмогорської породи. Починав із трьох. Тепер тримає більше 20, від них щороку має понад 80 гусенят.
— Уперше побачив цю породу на базарі, коли вчився в сьомому класі. Мені вони так припали до душі, що вирішив купити. Протягом року збирав гроші, які батьки давали на шкільні обіди. Добавив ті, що подарували на день народження, і поїхали з батьками до жінки, яка продавала. Вибрали трьох двотижневих гусенят. Заплатив 250 гривень. Із них усе й почалося, — розповідає Анатолій.
Холмогорські гуси — порода, створена схрещуванням російських білих із китайськими. Стійкі до хвороб, не бояться морозів, невибагливі в утриманні. Добре відгодовуються на пасовищі. Важать до 12 кг, як півторамісячне порося. Мають широкий і масивний тулуб. Над дзьобом — оранжево-червона шишка, яка утворюється після 6 місяців. Шия довга, під нею є шкірний наріст — гаманець. Крім м'яса, дають багато жиру, пера. Пуху з одної гуски наскубують 350 г. Можна набити подушку.
— У мене є білі, сірі, голубі й рябі. В літературі пишуть, що самиці несуть у середньому по 30 яєць на місяць. Насправді це не так. Молода гуска несе до 12 яєць, старша — до 15. 80 відсотків — запліднені. Продуктивна гуска може й 10 років нестись. Переглядаю яйця на лампу, чи є зародок. Зберігаю в лотках, як і курячі, гострим кінцем донизу. Щодня перевертаю, щоб не засихали. Кожне підписую, коли знесене і від якої гуски. Починають нестися в лютому. Через місяць гуска скубе на животі пух. Закладає ним усе гніздо й сідає на яйця. Я підкладаю не більше 10 яєць, щоб могла всі накрити. Через 30 діб вилуплюються гусенята. За два місяці вони вже важать по 4 кілограми. У холмогорських гусей дуже розвинений батьківський інстинкт. Не підпустять ні чужих птахів, ні собаки, ні лиса. Самиця й самець по черзі стережуть пташенят.
Кращий молодняк Анатолій Паук відбирає через півроку.
— На їжу пускаю лише відбракованих гусей. Хороших тримаю на продаж. Дорослий гусак чи гуска коштує від 800 до 2 тисяч гривень, залежно від величини й краси. Яйця купують по 250 гривень. Мої гуси є в багатьох областях. Намагаюся щороку оновлювати поголів'я. Їжджу на різні виставки, там купую чи міняю.
Годує птицю двічі на день пшеницею й кукурудзою. В період запліднення дає вранці пшеницю, а ввечері — овес із тертими буряками.
— Гуси не бояться морозу. Тому можна тримати і в дерев'яному сараї. Підстилаю їм тирсу або солому. Воду міняю щодня, нічого в неї не добавляю. Як тільки сходить сніг, ідуть на пасовище. Туди вигонимо, а назад самі приходять. Улітку майже не їдять зерна, — каже Анатолій.
Комогори охороняють двір, наче собаки
40-річний Іван Юрпольський із Млієва на Черкащині тримає гусей-комогорів. Голова птаха цієї породи вирізняється великим горбатим дзьобом, як в орла. Гусак важить 9 кг, гуска — на 2 кг легша. Пір'я — кучеряве. Що закрученіше, то породистіший птах.
— У нашій області такі гуси є ще у двох господарів. Тримаю заради краси. Різати шкода. В Німеччині їх цінують, як в Індії — корів. Комогори в мене появилися 10 років тому. Їздив за ними спеціально в Київ на виставку. Звикають до господаря, наче собаки. Добре двір охороняють. Перші два яйця відбраковую. В інкубаторі погано висиджуються, краще — під гускою. Буває, що й гусак сидить.
В їжі комогори невибагливі. Взимку їдять зерно, сіно й січку. Влітку пасуться.
4 
35413
Коментарі