У транспорті ловлю на собі неприязні погляди

2

Фото: фото: odessa-life.od.ua

Терористи розстріляли карикатуристів у Парижі

7 січня у французькій столиці брати Саїд і Шариф Куаші напали з автоматами на редакцію сатиричного тижневика Charlie Hebdo. Розстріляли 12 людей: головного редактора Стефана Шарбоньє, карикатуристів та двох поліцейських. Викрикували: "Аллах Акбар!" і "Помстимося за пророка!" Видання зображувало в карикатурах пророка Мухаммеда й лідера терористичної організації "Ісламська держава". 2006 року автори Charlie Hebdo назвали ісламізм "новим тоталітаризмом". Після теракту в центр Парижа та інших міст вийшли понад 100 тисяч людей.

За три дні двох терористів убили під час штурму. Ті тримали заручника за містом у друкарні. В інших містах почалися напади на мечеті, в Парижі невідомий захопив єврейський супермаркет

Алі ХАС-БАРАНІ, 38 років, хірург, Париж:

– Ставлення людей змінилося. У транспорті ловлю на собі неприязні погляди. На роботі колеги казали, що мусульмани не цінують можливостей, які дала Франція.

Брат живе в мусульманському кварталі. Там усі наїжачилися, чекають провокацій.

Я здобув освіту тут, моя дружина – теж. Нам важко було доводити, що ми маємо право стати повноцінними членами суспільства. Так, французи толерантні, але на відповідальній роботі не дуже готові бачити араба. Головний лікар казав, що шукав причини мені відмовити. Зараз я – один із найкращих хірургів у місцевій лікарні в Парижі. Мене запрошують робити операції в дитяче відділення.

Важко нашим дітям. Їм хочеться розуміти, хто вони. Ми відійшли від ісламу. Святкуємо мусульманські свята, але не дотримуємося всіх традицій. Діти навчаються у приватній школі, де в класі троє арабів. Проблем немає. А от племінників тягне в радикалізм.

Шарлін МОЛЛІ, 45 років, вчителька, Париж:

– Трохи більше допомагала приїжджим дітям, бо розуміла, що їм значно важче. Більшість досить непогано влаштувалися. Мають нормальну роботу, родини. У мене були двоє дуже обдарованих учнів. Один працює архітектором в Австралії, другий став терористом "Ісламської держави". Але так само і французькі діти. Син став успішним адвокатом, а талановита донька спилася.

У класі святкуємо і мусульманські, і християнські свята. З агресією ніколи не стикалася. Такі батьки здебільшого віддають дітей у релігійні школи.

Я віруюча, карикатури Charlie мені не подобаються, але ми з донькою виходили на площу. Боюся, що хтось намагається розхитати суспільство.

Луї, 61 рік, карикатурист, Париж:

– Час від часу співпрацював із Charlie. Погрози отримували після кожного номера. Часом бували судові позови. Головний редактор мав особисту охорону. Також охороняли редакцію, хоч це не допомогло.

Charlie Hebdo важко назвати впливовою газетою. Провокативна, брутальна, але не надто популярна. Купувало її старше покоління. Не розумію, нащо було вдаватися до такого жорстокого акту.

Арно ЛЮМЕ, 34 роки, фінансовий контролер,  Еш-сюр-Альзетт, Люксембург:

– У Люксембурзі багато французів. ­Дивляться тамтешнє телебачення, спілкуються з ­родичами. Тато купує Charlie Hebdo щотижня багато років.

Друг надіслав повідомлення в Facеbook одразу після атаки. За півгодини дізнались імена вбитих. Радіо й телебачення говорили тільки про Charlie Hebdo. Країна ­потрапила під шокову хвилю. Раніше газету сприймали як смішне актуальне ­видання, зроблене розумними людьми. ­Зараз це – символ свободи слова й демократії.

Лякає, що люди можуть почати сприймати мусульман як ворогів. Хоча справжній ­ворог – екстремізм і насильство. Ми всі боїмося будь-якого нападу на нашу "світськість".

Французи не зможуть цього забути. ­Європейська та світова цивілізації мають об'єднатися. Друзі-мусульмани реагують на теракт, як і інші. Терор є терором.

Тижневик заборонили через рік після створення

Charlie Hebdo під назвою Hara-Kiri Hebdo започаткувала 1969-го редакція журналу Hara-Kiri, щоб перетворити місячник на тижневик (Hebdo із французької "тижневик" – "Країна").

Журнал виходив із 1960-го. Після того як один із читачів у листі назвав його "тупим і противним", це стало офіційним слоганом. Через скарги журнал заборонили на короткий час 1961-го, ще на пів­року – 1966-го.

У листопаді 1970 року колишній президент Франції Шарль де Голль помер у власному маєтку в муніципалітеті Коломбе-ле-Де-Егліз. За тиждень до того через пожежу в нічному клубі в місті Сен-Лоран-дю-Пон загинули 146 людей. Видання висміяло ажіотаж преси щодо смерті екс-президента та вийшло із заголовком – "Трагічний бал в Коломбе. Один загиблий". Тижневик заборонили. Щоб виходити й далі, редакція змінила назву на Charlie Hebdo. Перше слово запозичили з журналу коміксів Charlie Mensuel. Також натякали на ім'я де Голя.

За 10 років видання закрилось через спад популяр­ності. Ще через 10 – перезапустилось. ­Перший номер купили понад 100 тис. людей. Редакція вважає, що немає заборонених тем для жартів. Друкують карикатури, колонки, статті. ­Дотримуються антирелігійних лівих поглядів. У різний час на обкладинці висміювали всі релігії. Жартують з політиків. Висміяли й засудили анексію Криму. Перший після трагедії номер тижневика вийшов 14 січня накладом 1 млн примірників – замість звичних 60 тис.

×