"Заревіли різними голосами большевицькі танки, а в повітрі появилися розвідувальні літаки й почали скидати на наші становища бомби. У розпал запеклої боротьби було знищено кільканадцять ворожих танків і відбито ряд ворожих атак. Повстанці билися, як леви. Кидалися з в'язками гранат на техніку та влучним вогнем косили лави ворога", – писав у спогадах для підпільного журналу "За волю нації" сотник Української повстанської армії Михайло Кондрась про бій, який відбувся 21–25 квітня 1944 року в урочищі Гурби – на межі нинішніх Рівненської, Тернопільської та Хмельницької областей. Битву називали найбільшою в історії протистояння УПА з радянськими підрозділами.
Тоді радянсько-німецький фронт Другої світової перемістився на Галичину. На території, які були східніше, прийшли червона армія та війська НКВД. Радянці почали проводити активну мобілізацію жителів Поділля та Волині. Люди були проти, й на їх захист ставали воїни УПА, які мали свою мережу в регіоні. Вони нападали на вагони з мобілізованими та звільнили майже 20 тис. людей. Деякі звільнені долучилися до повстанців.
Тоді ж бійці УПА смертельно поранили радянського генерала, командувача фронту Миколу Ватутіна. Перешкоджання мобілізації та загибель воєначальника Москва використала як привід для посилення боротьби з повстанцями. Окупанти виділили для проведення операції проти них чотири піхотні бригади, танковий батальйон, авіацію та кавалерійський полк НКВД – приблизно 15 тис. військових.
Підрозділи УПА загальною чисельністю до 3 тис. вояків зосередилися в лісах урочища Гурби. Майже половина з них входила до з'єднання УПА "Холодний Яр", яким командував Микола Свистун. Це формування готувалося до рейду на Київщину. Та йому перешкодила операція радянських військ, які почали оточувати повстанців. Протягом чотирьох днів на теренах урочища Гурби відбулося більш як 20 бойових зіткнень, деякі з них тривали по 10 год.
У ніч на 25 квітня Микола Свистун віддав наказ проривати вороже оточення в напрямку сіл Мости та Буща – нині Рівненський район. На світанку бійці з'єднання "Холодний Яр" атакували оперативну групу штабу радянської 21-ї бригади біля Бущі. Бій тривав до 15 год. Повстанці прорвали блокаду та вийшли в Суразький і Дерманський ліси. Під час гурбенських боїв підрозділи УПА втратили майже сотню бійців і знищили 900 радянських військових.
"Гурби – це наша перемога над ворогом, який переважав нас у багато разів. Перемога не тільки політична, а й мілітарна, – було зазначено у звіті УПА "Гурби 22–25.IV.1944". – Жодні звірства та мордування проти бійців і цивільного населення не мають і не можуть мати успіху. Бо терором не можна знищити всезростаючого революційного руху. Ворог нас не злякав, а навпаки, збудив вогненну ненависть до себе і згуртував до відкритої боротьби проти більшовицького імперіалізму".
335 років були у стані війни Нідерланди та британські острови Сіллі, доки 17 квітня 1986-го не уклали мирний договір. Війну оголосили Нідерланди 1651 року в розпал Англійської громадянської війни між роялістами та парламентаріями. Нідерланди були союзниками парламентаріїв, які змогли витіснити противників на острови Сіллі – південніше від Британських островів. Там роялісти захопили та знищили нідерландські кораблі, що для Амстердама стало приводом оголосити війну. Доки нідерландські кораблі пливли до Сіллі, роялісти капітулювали. Війна між Нідерландами та Сіллі вважається найдовшою в історії. Нині острови підпорядковуються герцогству Корнуолл – Велика Британія
24 квітня 1949 року в Англії зробили спробу скасувати обмеження на продаж цукерок. Їх запровадили в липні 1942-го через проблеми з виробництвом і завезенням продуктів. Кожен мав книжку, де відзначали кількість купленого в магазинах. Раз на тиждень англійцям дозволяли придбати 60 г цукерок або шоколаду. За кілька місяців норму збільшили до 90 г. Після зняття обмежень у магазинах виник дефіцит солодощів. Тому в серпні 1949-го уряд поновив норму продажу солодкого. Остаточно її скасували за чотири роки.
25 квітня 1498-го в Ризі торговці та власники суден заснували Братство чорноголових. Своїм покровителем вони проголосили святого Маврикія, який був чорношкірий. З появою обличчя мученика на гербі братства воно й отримало назву. Об'єднання сформували за зразком лицарських орденів, входити до нього могли виключно неодружені вихідці з німецьких князівств. Діяло братство на території Ліфляндії – нинішні Естонія та Латвія – до 1940 року, коли почалася радянська окупація цих країн.
26 квітня 1500-го члени португальської морської експедиції під проводом 32-річного Педро Альвареса Кабрала висадилися на місці нинішнього бразильського міста Порту-Сегуру. Мореплавці проголосили цю територію власністю Португалії. Флот із 30 кораблів прямував в Індію маршрутом навколо Африки. Але недосвідчений капітан помилково зайшов у Південну Америку. Після висадження на берег вони ще тиждень пливли на Південь уздовж континенту, а потім узяли-таки курс на Схід – в Індію.
5 
35413
Коментарі